Столицею Київської Русі міг стати не Київ, але все вирішив один нюанс: історик розкрив секрет

Вестерфельд. Панорама Києва 1651 рік. Фото Facebook

Київ не одразу був приречений стати столицею Давньої Русі — претендентів на цю роль було чимало. Але вирішальним чинником стала не політика чи військова міць, а географічне розташування. Саме цю думку озвучив український історик Олександр Алфьоров у своєму відео.

Він пояснює, що доля Києва як головного міста Русі визначилася завдяки його унікальному розміщенню на перетині головних торговельних артерій того часу. Київ знаходився у стратегічній точці «шляху із варяг у греки» — торговельного маршруту, який з’єднував північну Європу з Візантією.

До міста з різних напрямків сходилися водні шляхи: Десна, Прип’ять та інші притоки Дніпра. Усе це робило Київ своєрідними воротами — контролюючи його, можна було керувати торгівлею між північчю та півднем. Саме ця можливість забезпечити контроль над товарами і потоками людей зробила місто привабливим для правителів.

Алфьоров також звертає увагу на рельєф: високий правий берег Дніпра з природними пагорбами забезпечував чудові оборонні умови, а численні острови дозволяли регулювати рух суден і, при потребі, повністю перекривати річкові шляхи.

Не менш важливо, що нижче за течією Дніпра розташовувався Поділ — рівна, зручна для висадки територія, де зупинялися купці та створювалися поселення. Там велося активне торгове життя, будувалися склади, базари та стоянки.

Таким чином, Київ перетворився на справжній економічний хаб Давньої Русі. Як підсумував історик, торгівля без Києва була практично неможливою: «Хочеш торгувати — проходь через Київ, плати мито, користуйся послугами охорони та перекладачів». Саме ця торгова вигода й закріпила за Києвом статус столиці — міста, яке з’єднувало всі ключові напрями життя тодішньої держави.

Вам також може бути цікаво:

Читайте також