Міф, що не зникає: чому скарб Полуботка хвилює українців уже 300 років

Легенда про «золото Полуботка» — одна з найвідоміших українських історичних загадок. За переказами, наказний гетьман Павло Полуботок перед арештом передав дві діжки золота до Банку Англії, поклавши їх заповідально “від імені Війська Запорозького”.

Умова нібито була одна: скарб може отримати лише незалежна українська держава.

За легендою, за 300 років відсотки перетворили вклад на трилиони фунтів стерлінгів, достатні, щоб “кожному українцю видати по 38 кг золота”.

У 1990-х роках — на тлі здобуття незалежності — ця історія викликала справжній національний вибух інтересу. Про це розповів засновник історичного проєкту “Реальна історія” та продюсер 1+1 media Акім Галімов у відео на YouTube.

Але що було насправді?

Що відомо історикам: де правда, а де міф?

Документальних підтверджень депозиту немає

Усі звернення до Банку Англії завершувалися відповіддю: архіви не містять згадок про такого вкладника.

Але легенда не взялася нізвідки

Історики вважають: міф народився через реальне багатство Полуботка, яке вражало сучасників.
Він був одним із найбагатших представників лівобережної старшини.

У народній пам’яті реальні статки перетворилися на “золото у Лондоні”.

Як Полуботок заробив свої багатства: економіка Гетьманщини без романтики

За словами історика та журналіста Акіма Галімова, легендарні статки Полуботка — це результат не випадку, а величезної господарської імперії, яку він збудував ще до того, як став наказним гетьманом.

1. Землі, млини та маєтності

Полуботок успадкував від батька чималий маєток і продовжив агресивно його розширювати:

• скуповував приватні маєтності,

• отримував рангові землі від держави,

• будував млини, корчми, кузні,

• володів десятками промислових об’єктів на Лівобережжі.

Доходи приносили податки селян, торгівля та промисли.

2. Поташ — “біле золото” XVIII століття

Полуботок був одним з найбільших виробників поташу — карбонату калію, критично важливого для:

• виготовлення скла,

• виробництва мила,

• металургії.

Європа потребувала поташу, а в Україні його робили у великих обсягах.
Саме через поташ статки Полуботка росли як на дріжджах.

3. Міжнародна торгівля: від Гданська до Голландії

Полуботок торгував:

• зерном,

• волами,

• воском,

• тютюном,

• селітрою,

• поташем.

Каравани товарів ішли до порту Гданськ, а звідти — у Голландію, Англію, Данію.
Таким чином Полуботок мав прямі контакти з європейськими купцями — що й могло породити чутки про “депозит у Лондоні”.

Малознані факти та історичні легенди про скарби Полуботка

Полуботок зберігав частину золота… у діжках із-під селітри

Це згадує польський мемуарист Руласкі, який описував, що українська старшина часто тримала скарб у бочках, замаскованих під ремісничі товари.

У Полуботка були власні “банкіри” — купецькі родини в Гданську

Документи згадують про регулярні депозити чернігівського полковника в гданських банкірських домах.
Тож легенда про “закордонні рахунки” має частковий історичний ґрунт.

Сучасні дослідники стверджують: майно Полуботка оцінювалося у мільйони дукатів

За мірками XVIII століття це рівень найбагатших європейських магнатів.

Чому Полуботок зрадив Мазепу?

Полуботка часто критикують за перехід на бік Петра І у вирішальний момент 1708 року.

Мотиви досі дискутуються.

Історики виділяють три версії:

1. Особистий конфлікт
   Полуботок не поділяв політичних ідей Мазепи та мав із ним давній антагонізм.

2. Геополітична ізоляція
   Його полк був віддалений від основних сил Мазепи — приєднання було технічно неможливим.

3. Страх втратити маєтки
   У Мазепи був конфлікт зі старшиною, яка боялася репресій у разі поразки шведського короля Карла XII.

Як Полуботок став головною загрозою для Петра І

Після смерті гетьмана Скоропадського Полуботок став наказним гетьманом і несподівано для Москви:

• вимагав повернення автономних прав Гетьманщині,

• різко виступав проти Малоросійської колегії,

• подав до Сенату Коломацькі петиції,

• фактично озвучив ідею самоврядування.

Для Петра І це стало викликом.

У 1723 році Полуботка заарештували

Його разом із старшиною кинули до Петропавлівської фортеці, де він і помер.
За легендою, перед смертю він прокляв царя — і Петро І помер через місяць.

Це породило безліч міфів та народних легенд.

То чи існує скарб Полуботка насправді?

Сучасні історики сходяться на тому, що:

• частину своїх коштів Полуботок міг зберігати за кордоном,

• але депозит у Банку Англії документально не підтверджений,

• легенда виникла через реальні, але перебільшені багатства гетьмана.

Втім, історія про “трилиони фунтів Полуботка” стала частиною українського культурного коду — символом незавершеної боротьби за свободу і справедливість.

Висновок: золото як символ, а не скарб

Навіть якщо скарбу Полуботка у Лондоні ніколи не існувало, існував масштаб його реального економічного впливу.

Полуботок був:

• великим промисловцем,

• торговцем міжнародного рівня,

• одним із найзаможніших старшин Гетьманщини,

• символом боротьби за українську автономію.

Історія його “золота” — це не тільки легенда.
Це нагадування про те, яку роль відігравали українські землі у європейській економіці — і яку ціну заплатив гетьман за незалежність.

Про персону: Акім Галімов

Акім Галімов — український журналіст, сценарист, документаліст і продюсер історичних проєктів 1+1 Media, відомий своїм внеском у популяризацію української історії й створенням сучасного формату історичного контенту для широкої аудиторії.

Він є автором та обличчям проєкту «Реальна історія» — серії відео та документальних мініфільмів, у яких простою мовою пояснює складні історичні події, розвінчує міфи, аналізує суперечливі постаті та розповідає маловідомі факти з українського минулого. Завдяки цьому проєкту Галімов став одним із найвпливовіших популяризаторів історії в українському YouTube.

Нашим читачам також цікаво:

• Гетьмани і темні інтриги: українська історія, яку не прочитати в підручниках
• Розкрито, якою мовою говорили князі Київської Русі: історик розвіяв російські міфи
• Хто найбагатший українець в історії України: маловідомий факт