Сучасна наука має чітке уявлення про те, як народжувались планети Сонячної системи. Від гігантського протопланетного диска до формування Землі та Марса — шлях був складним, але надзвичайно цікавим, пише popsci.com.
Усе почалося близько 4,5 мільярда років тому, коли з величезної хмари газу й пилу утворилося Сонце. Залишки цієї речовини сформували диск, у якому мікрочастинки почали злипатися. Так з’явилися уламки, а згодом — майбутні планети. Цей процес відомий як акреція.
Чому Юпітер старший за Землю?
За словами астрономів, Юпітер і Сатурн були першими — вони сформувалися всього за кілька мільйонів років після появи Сонця. Саме завдяки величезній масі та віддаленості від центру диска, ці газові гіганти швидко накопичили газ, лід і пил.
Планети Уран і Нептун з’явилися дещо пізніше — приблизно через 10 млн років.
А от Земля, Марс, Венера та Меркурій формувалися набагато довше — до 100 млн років. Причина в тому, що всередині так званої “снігової лінії” (району, де вода не могла конденсуватися у лід) було менше матеріалу для зростання.
Роль міграції планет
Важливо: після формування планети не залишились на своїх місцях. Юпітер змістився ближче до Сонця, а Нептун і Уран — далі. Ці переміщення вплинули на розподіл астероїдів, комет і навіть стабілізували орбіту Землі.
Саме завдяки Юпітеру, за словами науковців, Земля опинилася у “зоні життя”, де можливе існування рідкої води. Якби Юпітер мігрував інакше, життя на нашій планеті могло б не виникнути взагалі.
Планети Сонячної системи з’являлися не одночасно: спочатку — гіганти, потім — внутрішні кам’янисті світи. Юпітер — найстарший, Земля — відносно молода, а порядок формування залежав від температури, хімічного складу та руху речовин у протопланетному диску.
І хоча різниця у віці між планетами становить близько 90 млн років, в масштабах Всесвіту це — мить.