Вчені знайшли колосальні запаси метану в Амурській області Росії: наскільки критична небезпека для клімату
Російські вчені виявили колосальні запаси метану у Бурейському водосховищі, розташованому в Амурській області і Хабаровському краї, — як у льоду, так і розчиненого у воді. За їхніми словами, концентрація метану там сягає до 3000 мкл/л, що вважається надзвичайно високим показником і становить реальну загрозу для людства.
За їхніми словами науковців, цьогорічна зима та гідрологічні умови були аномальними, що посилило ефект скупчення метану.
Загалом же дослідження проводилися у 2024–2025 роках у рамках роботи консорціуму “РІТМ вуглецю”. Відомо, що першу експедицію на водосховище було організовано Інститутом фізики атмосфери РАН у рамках роботи консорціуму “РІТМ вуглецю” у квітні 2024 року. А у березні-квітні 2025 року співробітники інституту продовжили роботи щодо оцінки величини весняного викиду з Бурейського водосховища.
Відомо, що це відносно молоде водосховище, його наповнення відбувалося у 2003-2009 роках. Воно цікаве будовою свого ложа, особливо після зсуву, що стався в 2018 році, що вплинув на рельєф водойми в середній його частині.
За словами вчених, вони проводили обстеження як усього водосховища, так і основних притоків. При цьому після буріння лунок, вони спостерігали як вода буквально “кипіла” через потужні бульбашкові потоки.
“Спостерігалися численні бульбашки у льоду, потужні бульбашкові потоки, буквально кипіння води після буріння лунок. Виміряні концентрації розчиненого метану у воді досягали 3 тис. мкл/л, що є колосальним значенням. Крім метану також вимірювалися концентрації вуглекислого газу, вміст вуглецю, гідрологічні та гідрохімічні характеристики”, – кажуть науковці.
Вчені зазначають, що взимку поверхня цих прісноводних водойм покривається льодом, у зв’язку з чим метан, що утворюється в донних відкладах, не виходить в атмосферу, а накопичується в крижаному покриві і водній товщі.
Разом з тим, під час танення льоду цей метан вивільняється і це явище називається весняним викидом. Його вклад може становити значну частину річної емісії метану з поверхні водойми. Цю гіпотезу підтвердив аналіз супутникових даних, показав значні сплески концентрації метану у атмосфері при сході льоду.
Подібні явища важливо моніторити, адже великі весняні викиди метану з водойм можуть мати кліматичні наслідки не лише локального, а й планетарного рівня.