Після понад десятиліття досліджень NASA оголосило про прорив в дослідженні Марса. У кратері Ґейла було знайдено мінерал сидерит — ключ до таємниці марсіанської катастрофи. Це відкриття доводить, що колись Марс мав щільну атмосферу, яка дозволяла воді існувати в рідкому стані, однак з часом Марс із живої планети перетворився на пустельну безлюдну оболонку.
Результати дослідження опубліковані у журналі Science.
Після 13 років досліджень і понад 34 км подоланого марсіанського ґрунту, марсохід NASA Curiosity зробив відкриття, яке може кардинально змінити наше розуміння історії планети. У зразках порід із кратера Ґейла науковці виявили значні поклади сидериту — залізного карбонату, що може пояснити, як Марс втратив свою густу атмосферу і перетворився на безжиттєву пустку.
Згідно з результатами, у сульфатних шарах гори Шарп було знайдено мінерал, якого раніше бракувало для повноцінної теорії про давню атмосферу Марса. Його наявність підтверджує: колись планета мала щільну атмосферу з CO₂, яка зігрівала поверхню і дозволяла існувати воді в рідкому стані.
«Ми вперше отримали прямий доказ, що Марс мав сильну вуглекислотну атмосферу. Це допомагає зрозуміти, як вона зникла і чому вода залишила поверхню», — пояснив головний автор дослідження Бенджамін Тутоло з Університету Калгарі.
Модель, яку запропонували вчені, демонструє, що CO₂ взаємодіяв із водою, утворюючи карбонати — зокрема, сидерит. З часом цей процес «вимив» вуглекислий газ з атмосфери, «впаковуючи» його у мінерали порід. Без своєї «теплової ковдри» Марс стрімко охолов, а вода — випарувалась або замерзла.
«Це як сторінка з геологічного щоденника, який веде облік останніх 3,5 мільярда років», — зазначив Томас Брістоу з NASA.
Чому вчені не бачили карбонатів раніше? Усе просто: вони були заховані під шарами сульфатів, які блокують інфрачервоне випромінювання. Тобто, з орбіти ці мінерали були невидимі. Але Curiosity, використовуючи бур та інструмент CheMin, зміг дістати зразки на глибині 3-4 см і детально проаналізувати їх.
Якщо подібні сидерити знайдуться і в інших частинах планети, це стане підтвердженням, що в давнину Марс був набагато більш схожим на молоду Землю.
«Коли на Землі вже зароджувалось життя, Марс почав втрачати свої життєві перспективи. Це відкриття дає нам відповідь на питання, чому ці дві планети пішли такими різними шляхами розвитку», — розповів Едвін Кайт із Чиказького університету.
Наступна мета дослідників — пошук подібних карбонатних утворень в інших регіонах Марса. Це допоможе скласти повну картину його кліматичної еволюції та шанси на існування давнього життя.