На архіпелазі Шпіцберген у Норвегії завершилася безпрецедентна наукова експедиція, під час якої вчені вперше в історії взяли зразки жирової тканини у білих ведмедів. Мета — дослідити, як хімічне забруднення навколишнього середовища впливає на здоров’я цих арктичних хижаків. Про це повідомляє Agence France-Presse (AFP).
Експедицію організував Норвезький полярний інститут. Щоб дістатися до ведмедів, дослідники використовували вертоліт: тварин присипляли за допомогою спеціальних дротиків, після чого команда оперативно збирала біоматеріали — зразки жиру, крові, а також встановлювала GPS-нашийники та медичні сенсори.
У жировій тканині ведмедів виявлено високий вміст ПФАС — пер- і поліфторалкільних речовин. Це токсичні синтетичні сполуки, що застосовуються у промисловості та побуті (антипригарні покриття, водовідштовхувальні засоби, пакування для їжі). Вони не розкладаються природним шляхом, накопичуються в організмах і роками зберігаються в довкіллі.
Попри це, популяція білих ведмедів на Шпіцбергені поки що залишається стабільною, а самі тварини демонструють хорошу фізичну форму. Це контрастує з ситуацією в Західній Гудзоновій затоці (Канада), де чисельність білих ведмедів за п’ять років скоротилася на 27%.
Дослідження показало: рівень токсичних речовин у ведмедях більше залежить не від танення льодів, а від типу харчування. Є два основні «стилі життя»: осілі ведмеді, які залишаються на узбережжі, та морські кочівники, які добувають їжу в морі. Їхній раціон різниться, а разом із ним — і види забруднювачів, які потрапляють у їхні організми.
Через кліматичні зміни та зменшення морського льоду ведмеді змушені адаптуватися: замість тюленів вони починають полювати на північних оленів, розоряти гнізда птахів і навіть поїдати морські водорості. Проте така зміна дієти поки що не призвела до виснаження.
За один польовий сезон дослідники відловили 53 ведмеді, встановили 17 GPS-нашийників і спостерігали за 10 самками з дитинчатами. Нові сенсори фіксують пульс і температуру тіла — разом із координатами пересування це дає надзвичайно повну картину життя цих тварин у дикій природі.
«Ми хочемо зрозуміти, як змінюється світ білих ведмедів — і це відбувається дуже швидко», — пояснює Джон Аарс, керівник програми з дослідження полярних хижаків. Хоча з 1976 року чисельність ведмедів на Шпіцбергені вдалося стабілізувати завдяки міжнародному захисту, глобальне потепління загрожує цьому досягненню. Температура в Арктиці зростає вчетверо швидше, ніж у середньому по планеті.
Дослідження дозволяє краще зрозуміти, як кліматичні й антропогенні фактори впливають на полярні екосистеми. Результати стануть основою для подальших стратегій з охорони білих ведмедів і збереження Арктики — одного з найуразливіших регіонів Землі.