Небезпечне мистецтво: вчені виявили на давній масці в Саккарі сліди рідкісного токсичного пігменту
Вчені дослідили похоронну маску, знайдену в єгипетському некрополі Саккара, і з’ясували, що для її розпису використали рідкісний і токсичний пігмент із реальгару — сульфіду миш’яку, що є великою рідкістю для артефактів греко-римського періоду.
Дослідження опубліковане у науковому журналі Heritage Science.
Антропоморфні маски часто використовувалися в Стародавньому Єгипті при похоронних обрядах. Вони захищали голову покійного, якщо мумія буде з якихось причин зіпсована: для того, щоб потойбічне життя було вічним, потрібно було забезпечити “впізнаваність” покійного. Такі маски застосовували при похороні з 2040-1786 років до нашої ери (епохи Середнього царства) до IV століття нашої ери.
Маски для мумій, як правило, виготовляли з папірусу або кількох шарів тканини з льону. Їх склеювали за допомогою смоли чи тваринного клею з крейдою. Поверхню маски загрунтовували та розписували фарбами або позолотою. Артефакт, знайдений шість років тому у Саккарському некрополі, зображує жінку. Вчені датували маску греко-римським періодом.
За допомогою електронного мікроскопа, рентгенівської дифрактометрії, раманівської та інфрачервоної спектроскопії вчені з’ясували, що знахідка включає чотири шари: два – з лляної тканини з клеючим складом зі смоли акації, ґрунтовку та фарбу. Останній шар складався з різних пігментів: помаранчевий був зроблений з реальгару, синій – з берлінської лазурі та єгипетського синього, червона – з гематиту та свинцевих білил, чорна – з вуглецю, жовтий – з парареальгару та аурипігменту, зелений – із суміші жел.
Помаранчевий пігмент із реальгару у чистому вигляді раніше на єгипетських похоронних масках вчені не знаходили. На двох греко-римських масках він виявили у вигляді суміші з іншими компонентами – зокрема, узонітом і гематитом. Також вперше на артефакт були нанесені свинцеві білила як один із компонентів фарби.
Сульфід миш’яку та інші сполуки миш’яку отруйні та небезпечні для здоров’я. Однак, у давнину цю сполуку широко використовували: не лише у фарбуванні похоронних масок, а й для обробки шкір тварин. З його допомогою видаляли з поверхні шкіри волосяний покрив. В античності ці сполуки застосовували для лікування виразок та інших шкірних захворювань, дезінфекції ран та депіляції.