Дослідження, проведене групою вчених з Університету Екс-Марселя у Франції, проливає світло на еволюцію неандертальців та їх генетичну адаптацію. Виявляється, коли ранні сучасні люди покинули Африку, їхні еритроцити, можливо, швидко еволюціонували, що допомогло їм вижити в нових умовах. Але це ж змінення могло стати причиною вимирання неандертальців, пише Live Science.
Це цікаво: Науковці розгадали загадку Бермудського трикутника
Групи крові та їхня роль у виживанні
Групи крові, визначені антигенами на еритроцитах, є ключовими для імунної системи. Багато людей знають про групи крові ABO та резус-фактор, які позначають позитивну чи негативну групу, але еритроцити набагато складніші і містять численні інші антигени.
Відзначено, що ці варіації успадковуються. Ось чому дослідницька команда вирішила заглибитися в стародавні геноми для вивчення історії неандертальців, денисівців та наших предків. Вони секвенували геноми людей, що жили між 120 000 і 20 000 років тому, і знайшли рідкісну групу крові неандертальців, яка була, можливо, смертельною для їхніх новонароджених.
Несумісність та її наслідки
Стефан Мазьєр, провідний автор дослідження та популяційний генетик, стверджує, що неандертальці мали рідкісний резус-антиген, що був несумісний із ранніми Homo sapiens та денисівцями. Ця несумісність цілком ймовірно призводила до гемолітичної хвороби новонароджених, що викликало важку анемію або навіть смерть у нащадків неандертальців.
Хоча сьогодні сучасна медицина може лікувати резус-несумісність, 100 000 років тому такі стани були невиліковними. Це могло сприяти швидкому вимиранню неандертальців.
Еволюційні зміни у сучасних людей
Дослідження також показує, що сучасні варіанти гена резус у людей походять від ранніх Homo sapiens, які, ймовірно, розвинули їх незабаром після міграції з Африки. Адаптація, ймовірно, відбулась на Перському плато, де умови навколишнього середовища та зростання чисельності населення сприяли швидким змінам у різноманітності еритроцитів.
На відміну від цього, неандертальці та денисівці демонстрували обмежене різноманіття, можливо, через ізоляцію та інбридинг. Це могли бути причини, які ще більше прискорили їхнє вимирання.
Висновки дослідження
Висновки цього дослідження дають уявлення про те, як давні людські адаптації формували виживання та взаємодію між видами, розкриваючи складні зв’язки між генетикою та історією. Розуміння цих еволюційних змін не лише поглиблює наші знання про ранніх людей, але й підкреслює крихкість популяцій перед обличчям генетичних і екологічних викликів.