Дослідники роблять неймовірне відкриття, яке може змінити наше сприйняття творчості Леонардо да Вінчі та Піта Мондріана. Виявляється, в їхніх картинах прихована математика, яка пов’язана з природою дерев, пише Independent.
Читайте також: Назвали українські прізвища, яким більше тисячі років: перевірте своє у списку
Приховані математичні візерунки
Леонардо да Вінчі, геніально спостерігаючи за природою, помітив, що гілки дерев зберігають свою товщину в процесі розгалуження. Це спостереження стало частиною найновішого дослідження, яке демонструє, як дерева, зображені на картинах великих митців, дотримуються математичних принципів.
Фрактали в мистецтві
Математики дослідили, як осяжні дерева в творах мистецтва насправді слідують фрактальним принципам. У природі ці дерева, а також картини, розподіляються за самоподібними візерунками, в яких однакові структури повторюються в менших масштабах.
Вчені провели математичний аналіз масштабування товщини гілок на зображеннях дерев у творах мистецтва. “Ми аналізуємо дерева у творах мистецтва як самоподібні, фрактальні форми та емпірично порівнюємо мистецтво з теоріями товщини гілок, розробленими в біології,” – пояснили дослідники.
Значення параметра α
Леонардо да Вінчі використовував параметр, відомий як α, для визначення співвідношень між діаметрами гілок. Він обґрунтував, що якщо товщина гілки дорівнює сумарній товщині двох її менших гілок, то параметр α дорівнює 2.
Міжнародний аналіз
Дослідники проаналізували зображення дерев у мистецтві різних культур та епох. Серед них – дерева в мечеті Сіді Сайєд XVI століття в Ахмадабаді, японські полотна епохи Едо та абстрактні шедеври XX століття. Вони виявили, що значення α варіюються від 1,5 до 2,8, що майже збігається з натуральними деревами.
“Ми знаходимо α в діапазоні від 1,5 до 2,8, що відповідає діапазону натуральних дерев,” – зазначили вчені.
Висновки дослідження
Незважаючи на те, що фрактальна розмірність може варіюватися у різних мистецьких роботах, вчені дійшли висновку, що діапазон параметра α в тематичних дослідженнях осмислених творів мистецтва з різних культур і епох відповідає натуральним деревам.
Навіть абстрактні картини, такі як Grey Tree Піта Мондріана 1912 року, що, здавалося б, не містять традиційних деревоподібних форм, можна ідентифікувати як дерева, використовуючи реалістичне значення параметра α.
Ці захоплюючі знахідки підтверджують, що математика і мистецтво можуть бути тісно переплетені, збагачуючи наше розуміння обох дисциплін.