Здебільшого вивчення подорожей у часі допомагає розширювати наукові горизонти.
Двоє фізиків із Університету Квінсленда розробили нову модель гіпотетичних часових подорожей. Вони взяли за основу простір-час Алькуб’єрре — концепцію, запропоновану понад 30 років тому фізиком Мігелем Алькуб’єрре — і доповнили її власними ідеями, пише Popular Mechanics.
Ідея Алькуб’єрре полягає в створенні «бульбашки» простору-часу, яка переміщується навколо космічного корабля, дозволяючи йому долати відстані швидше за світло. У власному інтер’єрі бульбашки судно залишається нерухомим, тоді як зовнішній простір стискається попереду й розширюється позаду—мов тускертина, що ковзає по столу під чашкою.
Крім того, вчені звернулися до ідеї Курта Гьоделя про замкнені часоподібні криві (ЗЧК). У своїй статті в журналі APS Physical Review D Тім К. Ральф з аспірантом Ачінтьєю Саджендраном описали, як стабілізувати один просторовий вимір бульбашки Алькуб’єрре та поєднати його з внутрішніми координатами. Це породжує складні траєкторії, які вони назвали «замкнутими часоподібними геодезіями» (ЗВГ).
Такі ЗВГ можуть стати вельми корисним майданчиком для моделювання взаємодії частинки з її власним «минулім» або «майбутнім я». Наприклад, у класичній задачі з більярдною кулею траєкторія може роздвоюватися: одна версія потрапляє в «червоточину» і повертається двома потоками замість одного, інша — стикається з власним минулим «я». Ці парадокси допомагають дослідникам виявити слабкі місця теорій.
«Незважаючи на складнощі з фізичною реалізацією нашої метрики, ми вважаємо, що вона стане корисним підґрунтям для подальших теоретичних досліджень класичних і квантових моделей подорожей у часі в рамках загальної теорії відносності», — підсумували Ральф і Саджендран.