Печера Верьовкіна, захована в масиві Арабіка на Західному Кавказі, є однією з найглибших у світі, вперше печеру виявили спелеологи у 1968 році. Це неймовірно небезпечне місце, де у непідготовлених людей практично немає шансів на виживання. Про це розповів еволюційний біолог із Ратгерського університету Скотт Треверс у своїй колонці для видання Forbes.
Також цікаво: Третина суші на Землі стане непридатною для життя вже у цьому столітті
Максимальна глибина печери Верьовкіна становить 2212 метрів. Дослідникам знадобилися десятиліття та майже 30 експедицій, щоб досягти її повної глибини. Треверс поділився, що перше згадування про печеру належить до 1968 року, коли її виявили російські спелеологи. Протягом років печера залишалася практично невивченою, поки у 2000-х роках команда «Перово-спелео» не відновила експедиції та не відкрила справжню глибину цього природного феномену.
Біолог підкреслив, що спуск у печеру Верьовкіна є надзвичайно складним випробуванням. Це справжній лабіринт вертикальних шахт, смертельно небезпечних ям і клаустрофобічних провалів. Кожну нову ділянку потрібно було ретельно вивчати, перш ніж спускатися далі. На жаль, не всім, хто намагався дослідити печеру, вдалося вибратися. У 2018 і 2021 роках там виявили тіла російських печерних дайверів, які спускалися поодинці в пошуках пригод. Один загинув через повінь, що затопила печеру, а інший – через переохолодження.
Крім того, у вересні 2018 року група спелеологів із Перово-Спелео, включно з фотографом National Geographic Роббі Шоуном, також опинилася під загрозою, коли печеру затопило під час повені. Ці ситуації наголошують на реальних ризиках, пов’язаних з дослідженнями таких небезпечних місць.
Але глибина печери – це не її єдина особливість. Вона також є домом для незвичайних істот, які адаптувалися до виживання в повній темряві та екстремальному холоді. Серед найцікавіших мешканців печери – Plutomurus ortobalaganensis, вид безокої пружинохвостої комахи, яка була виявлена на запаморочливій глибині 1980 метрів у сусідній печері Крубера. Ця істота не має очей, але має довгі вусики, а живиться мікроскопічними грибами.
Також у печері виявлено Xiphocaridinella demidovi – печерну креветку, що виживає без сонячного світла та рослин, харчуючись виключно органічним матеріалом, який вимивається водою. Є також Duvalius abyssimus, жук, що втратив пігментацію і зір та орієнтується виключно на дотик і нюх, і Heterocaucaseuma deprofundum, багатоніжка, яка є рекордсменом за глибиною залягання серед усіх відомих видів наземних багатоніжок.
Треверс зазначив, що ці істоти існують в екосистемі, яка майже повністю відрізана від поверхні. Деякі вчені вважають, що їхнє вивчення може дати ключ до розгадки того, як може існувати життя на Марсі або крижаних місяцях Юпітера. Це відкриття стає важливим для розуміння біології та адаптації організмів до екстремальних умов.
Загалом, печера Верьовкіна – це не лише місце з небезпечним спелеологічним середовищем, але й справжній портал в інший світ, де життя приймає незвичайні форми. Вчені продовжують досліджувати цю унікальну екосистему, сподіваючись знайти відповіді на багато невирішених питань.