Американські вчені з’ясували, що зниження фізичної активності у людей після 49 років пов’язане не лише зі станом м’язів, а й зі змінами в мозку. Виявляється, з віком слабшає здатність контролювати імпульсивні бажання — наприклад, сісти замість рухатися. Це відкриття може стати ключем до нових методів підтримки активності у старшому віці.
Результати дослідження опубліковані у Journal of Gerontology (JGeront).
В основу наукової роботи лягли дані дослідження, проведеного Кембриджським центром старіння та нейробіології. У ньому взяли участь добровольці віком від 18 до 81 року. Вчені виявили, що різке зниження фізичної активності починається приблизно 49 років. Це збігається із змінами у певних зонах мозку, відповідальних за увагу та самоконтроль.
«Ми виявили, що мозок може передбачати зниження активності ще до того, як це стає фізично помітним», — розповів співавтор дослідження, доцент кафедри фізіотерапії Тімоті Морріс.
У центрі уваги дослідників була так звана «мережа уваги» — група мозкових структур, зокрема острівцева частка та дорсальна передня поясна кора. Ці ділянки допомагають орієнтуватися в просторі, приймати рішення та контролювати імпульсивні реакції. З віком ефективність цих ділянок знижується, що, на думку вчених, підтримує фізичну активність складніше.
Як пояснює Морріс, у молодому віці ми легко пригнічуємо бажання полежати, щойно побачимо диван, але з часом цей “гальмівний механізм” слабшає, і мозок частіше обирає відпочинок замість руху.
«Якщо ви приходите додому та бачите диван, вам потрібно придушити автоматичне бажання сісти. З віком цей «гальмуючий контроль» працює слабше — і бажання перепочити відпочити», — пояснює Морріс.
Це відкриття змінює підхід до розуміння вікової пасивності й відкриває шлях до нових стратегій підтримки активності у старшому віці — не тільки через фізичні вправи, а й через стимуляцію когнітивних функцій та мотивацію.