Фото: YSTNews
Легенда про «золото Полуботка» — одна з найвідоміших українських історичних загадок. За переказами, наказний гетьман Павло Полуботок перед арештом передав дві діжки золота до Банку Англії, поклавши їх заповідально “від імені Війська Запорозького”.
Умова нібито була одна: скарб може отримати лише незалежна українська держава.
За легендою, за 300 років відсотки перетворили вклад на трилиони фунтів стерлінгів, достатні, щоб “кожному українцю видати по 38 кг золота”.
У 1990-х роках — на тлі здобуття незалежності — ця історія викликала справжній національний вибух інтересу. Про це розповів засновник історичного проєкту “Реальна історія” та продюсер 1+1 media Акім Галімов у відео на YouTube.
Але що було насправді?
Усі звернення до Банку Англії завершувалися відповіддю: архіви не містять згадок про такого вкладника.
Історики вважають: міф народився через реальне багатство Полуботка, яке вражало сучасників.
Він був одним із найбагатших представників лівобережної старшини.
У народній пам’яті реальні статки перетворилися на “золото у Лондоні”.
За словами історика та журналіста Акіма Галімова, легендарні статки Полуботка — це результат не випадку, а величезної господарської імперії, яку він збудував ще до того, як став наказним гетьманом.
Полуботок успадкував від батька чималий маєток і продовжив агресивно його розширювати:
скуповував приватні маєтності,
отримував рангові землі від держави,
будував млини, корчми, кузні,
володів десятками промислових об’єктів на Лівобережжі.
Доходи приносили податки селян, торгівля та промисли.
Полуботок був одним з найбільших виробників поташу — карбонату калію, критично важливого для:
виготовлення скла,
виробництва мила,
металургії.
Європа потребувала поташу, а в Україні його робили у великих обсягах.
Саме через поташ статки Полуботка росли як на дріжджах.
Полуботок торгував:
зерном,
волами,
воском,
тютюном,
селітрою,
поташем.
Каравани товарів ішли до порту Гданськ, а звідти — у Голландію, Англію, Данію.
Таким чином Полуботок мав прямі контакти з європейськими купцями — що й могло породити чутки про “депозит у Лондоні”.
Це згадує польський мемуарист Руласкі, який описував, що українська старшина часто тримала скарб у бочках, замаскованих під ремісничі товари.
Документи згадують про регулярні депозити чернігівського полковника в гданських банкірських домах.
Тож легенда про “закордонні рахунки” має частковий історичний ґрунт.
За мірками XVIII століття це рівень найбагатших європейських магнатів.
Полуботка часто критикують за перехід на бік Петра І у вирішальний момент 1708 року.
Мотиви досі дискутуються.
Особистий конфлікт
Полуботок не поділяв політичних ідей Мазепи та мав із ним давній антагонізм.
Геополітична ізоляція
Його полк був віддалений від основних сил Мазепи — приєднання було технічно неможливим.
Страх втратити маєтки
У Мазепи був конфлікт зі старшиною, яка боялася репресій у разі поразки шведського короля Карла XII.
Після смерті гетьмана Скоропадського Полуботок став наказним гетьманом і несподівано для Москви:
вимагав повернення автономних прав Гетьманщині,
різко виступав проти Малоросійської колегії,
подав до Сенату Коломацькі петиції,
фактично озвучив ідею самоврядування.
Для Петра І це стало викликом.
Його разом із старшиною кинули до Петропавлівської фортеці, де він і помер.
За легендою, перед смертю він прокляв царя — і Петро І помер через місяць.
Це породило безліч міфів та народних легенд.
Сучасні історики сходяться на тому, що:
частину своїх коштів Полуботок міг зберігати за кордоном,
але депозит у Банку Англії документально не підтверджений,
легенда виникла через реальні, але перебільшені багатства гетьмана.
Втім, історія про “трилиони фунтів Полуботка” стала частиною українського культурного коду — символом незавершеної боротьби за свободу і справедливість.
Навіть якщо скарбу Полуботка у Лондоні ніколи не існувало, існував масштаб його реального економічного впливу.
Полуботок був:
великим промисловцем,
торговцем міжнародного рівня,
одним із найзаможніших старшин Гетьманщини,
символом боротьби за українську автономію.
Історія його “золота” — це не тільки легенда.
Це нагадування про те, яку роль відігравали українські землі у європейській економіці — і яку ціну заплатив гетьман за незалежність.
Акім Галімов — український журналіст, сценарист, документаліст і продюсер історичних проєктів 1+1 Media, відомий своїм внеском у популяризацію української історії й створенням сучасного формату історичного контенту для широкої аудиторії.
Він є автором та обличчям проєкту «Реальна історія» — серії відео та документальних мініфільмів, у яких простою мовою пояснює складні історичні події, розвінчує міфи, аналізує суперечливі постаті та розповідає маловідомі факти з українського минулого. Завдяки цьому проєкту Галімов став одним із найвпливовіших популяризаторів історії в українському YouTube.
Нашим читачам також цікаво:
З 1 грудня 2025 року Київстар оновлює умови «Роумінгу як вдома» для контрактних абонентів: безлімітні…
Магнітні бурі 18 листопада 2025 року: NOAA SWPC прогнозує повну геомагнітну тишу (G0), тоді як…
Підводні археологи з університету Миколая Коперника в Торуні знайшли чотири прекрасно збережені середньовічні списи X–XI…
Змови, отруєння, політичні перевороти та боротьба за булаву — справжнє життя гетьманів XVII–XVIII століть було…
NOAA SWPC прогнозує геомагнітні умови рівня G4 напередодні та помірну активність 15 листопада 2025 року.…
Telegram, Instagram, TikTok, Facebook і Chrome — найпопулярніші додатки серед українців, але саме вони найбільше…