Нещодавно астрономи дійшли висновку, що планета Меркурій спочатку була вдвічі масивнішою, але втратила половину своєї речовини під час зіткнення з іншою планетою.
Про це пише arXiv.
Так, у вчених немає єдиної думки в питанні про походження планети Меркурій. Причина в тому, що літаючий навколо цієї планети в 2011-2015 роках зонд Messenger виявив, що в оболонці Меркурія зберігається невелика кількість летких речовин.
Читайте також: Астрономи сплутали у космосі новий астероїд з автомобілем Tesla Roadster
Дійсно, завдяки апарату Mariner 10 вдалось встановити, що газова оболонка Меркурія дуже тонка і складається з частинок, захоплених із сонячного вітру або вибитих сонячним вітром з поверхні. Вона настільки розріджена, що її атоми частіше стикаються із планетою, ніж один з одним. З цієї причини виникає теорія про руйнацію планети.
Одні вчені стверджують, що планету Меркурій “випалює” Сонце. Це пояснює чому Меркурій є однією з найважчих планет Сонячної системи.
Однак більшість вчених останнім часом схиляються до думки, що Меркурій став “жертвою” зіткнення планет. З яким саме небесним тілом міг зіткнутися Меркурій спробували нещодавно розрахувати астрономи з Бразилії, Німеччини та Франції.
Як показало моделювання, дві планети мали летіти одна до одної на відносній швидкості близько 20-30 кілометрів на секунду і зіткнутися під кутом приблизно від 31 до 41 градуса. Згідно зі сценарієм, що склався, Меркурій міг стати таким, як зараз, всього через 35 годин після зіткнення або навіть швидше.
Читайте також: Астрономи стали свідками першого в історії космічного варварства: планету розірвала власна зірка
Нагадаємо, що Меркурій – це найменша планета Сонячної системи. Її можна побачити в порівняно короткий проміжок часу відразу після заходу або перед сходом сонця, причому досить низько над горизонтом.
Меркурій майже в півтора рази більший за Місяць, але в чотири з половиною рази масивніший. При своєму діаметрі 4880 кілометрів за щільністю він порівняний із Землею та Венерою. Планетологи вважають, що 70 відсотків маси цієї планети становить залізне ядро, решта – тонкий силікатний шар.