Українські прізвища — це не лише родові імена, а справжні “архіви” характеру, поведінки та репутації предків. Наприклад, людям, які мали скандальну вдачу та не втрачали можливості полаятися, давали відповідні прізвища.
Львівський мовознавець Юліан Редько провів масштабне дослідження українських прізвищ, починаючи ще з 1950-х років. Він зібрав багато цікавих фактів і врешті видав книгу “Сучасні українські прізвища”. В даній книзі Юліан Редько перерахував родові імена, які в минулому давали людям, відомим своєю сварливою, конфліктною вдачею. Такі люди часто знаходили причини для суперечок, що дратувало оточення. Через це їм ставили відповідні прізвиська, які згодом перетворилися на справжні прізвища.
Читайте також: Українські прізвища, які в давнину давали ловеласам та спокусникам: перевірте своє у списку
Ось добірка українських прізвищ, що могли виникнути на основі скандальної, сварливої, “гримучої” вдачі людей, з коротким поясненням їхнього походження:
Лаяло, Лайко, Лаянич – від дієслова “лаятися” — кричати, сваритися. Дане прізвище вказувало на людину, яка часто лаялася, була грубуватою в розмові або влаштовувала скандали.
Гримайло, Гримак, Гримаченко – від слова гримати — шуміти, гнівно говорити. Дане прізвище могла отримати особа з гучним голосом, схильна до криків або різких емоційних спалахів.
Крикливий, Крикля, Кричун – від кричати або крикливий. Дані прізвища вказували на гучного, нестриманого, емоційного співрозмовника або навіть на професію (наприклад, вуличного зазивалу, але частіше — просто “голосистого”).
Сварич, Сваричевський, Сварко, Сварун – від слова сварка. Дане прізвище давали зазвичай людям, схильним до сварок, або таким, що часто втрапляє в конфлікти.
Галас, Галасун, Галасюк – від слова “галас” – шум, гам, суєта. Прізвище вказувало на схильність до підвищеного емоційного стану, галасування або участі в суперечках.
Лемент, Лемешко, Лементюк. “Лемент” — староукраїнське слово, що означає гучний крик, стогін, скарги. Прізвище могло позначати як людину, що часто скаржиться, голосно виражає емоції, так і просто дуже “вразливу”.
Бурлака, Буркун, Бурчало – від “бурчати, буркунити” – тихо, але постійно невдоволено говорити. Українці з давніх-давен називали буркунами людей, які постійно щось “бурчать під ніс”, невдоволені, скаржаться.
Читайте також: Українські прізвища, що зберігають спадок еллінської цивілізації: перевірте своє у списку
Цікаво, що у сільських громадах дані прізвища образливими не вважались, а радше описовими. Вони дозволяли швидко зрозуміти, з ким маєш справу — ще до знайомства і лише з часом дані характеристичні прізвиська, закріплені за окремими особами, стали родовими.