У 1970-х Центральне розвідувальне управління США розгорнуло секретний проєкт «Старгейт», спрямований на вивчення явища «дистанційного бачення» — здатності отримувати інформацію про віддалені об’єкти й події без фізичної присутності, пише Daily Mail.
За свідченнями одного з ключових учасників програми, екстрасенса Інго Свонна, у 1975 році його свідомість нібито «перенеслася» на поверхню Місяця. Там він нібито помітив:
• високі вежі та незвичні будівлі;
• рухомі апарати й яскраві світлові ефекти різних кольорів;
• гуманоїдних істот, що, за словами Свонна, «виглядали практично так само, як люди».
У книзі «Проникнення: питання позаземної та людської телепатії» (1998) він також описує діяльність якихось гірничих машин у кратерах і зазначає, що двоє з них, нібито, «звернули увагу» на нього, що може свідчити про їхню екстрасенсорну чутливість. За версією анонімного агента «містера Аксельрода», який нібито спостерігав за сеансами Свонна, жодних спростувань чи паніки серед присутніх не виникло.
Ці розповіді поклали основу численних дискусій про ймовірність існування на Місяці інопланетних баз. Тим паче що після 1972 року NASA припинило пілотовані польоти до супутника Землі. Коли Свонн запитав у представників влади про причини відмови від подальших місій, йому дали вельми стриману відповідь: «Нам наказали триматись подалі». Така фраза породила здогадки про таємні угоди або навіть страх перед можливими наслідками безпосереднього контакту з неземними цивілізаціями.
Сьогодні, коли світ готується до нової хвилі досліджень Місяця й Марса, тема готовності людства до зустрічі з потенційно розумними позаземними істотами знову виходить на передній план. Попри відсутність надійних доказів існування інопланетних споруд на Місяці, досвід Інго Свонна змушує замислитися: а що, як за лінією горизонту супутника дійсно приховано щось незвідане?