Серед вітряних пагорбів і скелястих плато Сардинії, де нині розташовані об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО, приховані таємничі некрополі — мовчазні свідки життя й вірувань людей, які зводили свої святилища задовго до появи Риму та навіть пірамід Єгипту.
Ці давні поховання місцеві називають домус-де-янас — «домівки фей». І хоч археологи бачать у них витончені зразки неолітичної культури, для сардинців вони залишаються місцем сили, де міф, історія й сучасність сплелися воєдино, розповідає ВВС.
Цивілізація до пірамід: хто створив «домівки фей»
Ще у IV тисячолітті до н.е. на Сардинії жив загадковий народ Оцієрі. Між 3200 і 2800 роками до н.е. вони висікли прямо у скелях понад 3 500 підземних гробниць, схожих на житлові будинки. Їхні мешканці вірили: смерть — не кінець, а лише перехід у новий стан.
Стелі цих поховань покривали червоною вохрою — символом життя, а стіни прикрашали зображеннями биків, які уособлювали силу, родючість та відродження.
Сардинські легенди й досі розповідають про янас — світловолосих духів, що ночами прядуть золото й співають стародавніх пісень. Кажуть, саме вони навчили людей випікати хліб і подарували закваску фрамменту, яку передають з покоління в покоління.
Читайте також: Науковці розкрили таємницю найзагадковішої картини Європи
ЮНЕСКО та «портали» в потойбіччя
У липні 2025 року 17 таких «домівок фей» отримали статус об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО. Для місцевих це не просто археологічні пам’ятки — це місця, де пам’ять про предків досі живе у камені.
Одна з найвідоміших — некрополь Су Кручиффіссу Манну біля Порто-Торреса. Тут вирізьблено понад 20 гробниць IV–III тисячоліть до н.е., а археологи знайшли фігурки богині-матері, кераміку та навіть людський череп зі слідами трепанації.
«Для Оцієрі спуск у гробницю був подорожжю в надра самої землі — туди, де життя перероджується», — каже місцевий гід Мауріціо Меліс.
Бик як провідник душ
У некрополі Месу ’е Монтеc, розташованому на висоті понад 400 м, 18 гробниць відтворюють архітектуру житлових будинків із фальш-дверима, колонами та карнизами. На стінах — зображення рогів биків, що символізували зв’язок між світом живих і мертвих.
За переказами, саме тут феї відкрили людям таємницю закваски, яка поєднала обидва світи — земний і духовний.
Місто мертвих і кам’яна пам’ять
Інша загадкова пам’ятка — Сос Фурріґесос, або «погребальні вогнища». Тут у товщі вулканічної скелі вирізьблено 18 гробниць, що піднімаються терасами на висоту до 20 метрів. Археологи виявили понад 140 петрогліфів — спіралей, рогів і символів, які й сьогодні повторюють у сардинських орнаментах.
«Смерть була частиною природного циклу. Спільнота чекала нового народження, щоб відновити гармонію», — пояснює археолог Джузеппе Танда.
Там, де сучасність стоїть над вічністю
У селищі Сеннорі сучасні будинки стоять просто над неолітичними гробницями. Серед садів з інжира та гранатів ховаються входи, висічені п’ять тисячоліть тому. У глибині однієї з них — вирізьблений бик, «серце гробниці» та символ життя.
Ще далі на південь — Прану Муттеду, де три менгіри стоять серед дубового гаю, охороняючи спокій тисячоліть. Тут навіть каміння, здається, «дихає часом».
Також цікаво: Археологи знайшли 2000-річне судно з ідеально збереженим скарбом у Туреччині
Де смерть і життя переплітаються
«Домівки фей» Сардинії — це не лише стародавні поховання. Це місця, де камінь зберігає пам’ять про віру в безсмертя, де смерть вважається лише дверима у новий світ.
Тут міфи про фей переплітаються з науковими відкриттями, а сучасні будинки стоять на землі, яку обробляли руки людей п’ять тисяч років тому. І саме в цьому — головна магія цих місць: вони нагадують, що історія людства значно глибша, ніж нам здається.