У серці Чорнобильської зони, де життя мало б зупинитися, сформувалася унікальна популяція диких собак. Вчені з’ясували, що попри відсутність зовнішніх змін, їхня ДНК зазнала глибоких мутацій, які можуть бути ключем до розуміння стійкості організмів до радіації, раку та інших хвороб.
Результати дослідження було опублікованоу журналі Science Advances.
Так, у період з 2017 по 2019 роки вченими було зібрано зразки крові від 302 безпритульних собак, які проживають в Чорнобилі. При цьому дослідників цікавили тварини на різних відстанях від епіцентру аварії – безпосередньо навколо зруйнованого реактора, у самому місті Чорнобиль та в порівняно безпечному місті Славутич.
Цим дослідженням займались вчені з Університету Південної Кароліни та Національного інституту досліджень геному людини.
І от генетичні дослідження показали, що собаки, що мешкають поблизу реактора, виявилися найбільш генетично ізольованими та такими, що мають спільні риси з вівчарками, тоді як собаки з міста Чорнобиль ближчі до пінчерів. Ці відмінності можуть бути результатом обмеженого переміщення та розмноження в умовах ізоляції. При цьому, незважаючи на ці відмінності, всі групи підтримують між собою контакт, що є унікальним для дикої природи, особливо в умовах ізоляції.
Науковців також зацікавили зміни у ДНК, пов’язані з механізмами відновлення клітин і роботою імунної системи. Цікаво, що, незважаючи на високий рівень радіації, вчені не виявили значних мутацій, спричинених радіаційним впливом. Замість цього, вони виявили 52 гени, пов’язані з реакцією на радіацію та відновленням ДНК, що свідчить про можливу адаптацію собак до екстремальних умов середовища.
Вчені вважають, що тварини з часом адаптувалися до екстремального середовища, активізувавши внутрішні системи захисту та відновлення, що дало їм еволюційну перевагу.
Ці відкриття не лише допомагають краще зрозуміти, як виживають живі істоти в умовах радіаційного забруднення, а й можуть лягти в основу нових досліджень у галузях медицини, генетики та радіобіології.