Стимулюючи певні клітини сітківки, учасники експерименту повідомили, що побачили синьо-зелений відтінок, що його вчені назвали «оло». При цьому деякі експерти зазначають, що існування нового кольору – це «дискусійне питання».
Результати дослідження були опубліковані в журналі Science Advances , а один з його авторів, професор Рен Енг із Каліфорнійського університету, назвав відкриття «вражаючим».
Він та його колеги вважають, що результати можуть потенційно сприяти подальшим дослідженням у галузі дальтонізму.
Професор Енг, який був одним із п’яти учасників експерименту, сказав в інтерв’ю Бі-бі-сі, що «оло» — це «насиченіший колір, ніж усе, що можна побачити в реальному світі».
«Уявіть собі, що все життя ви бачите лише рожевий, дитячий рожевий, пастельний рожевий відтінок, — пояснив він. — І ось одного разу ви приходите в офіс, і хтось одягнений у найяскравіший рожевий колір, який ви коли-небудь бачили, і він каже, що це новий колір, і він називається червоним».
Під час експерименту команда дослідників направляла лазерний промінь у зіницю одного ока кожного з учасників.
У дослідженні взяли участь п’ять добровольців – четверо чоловіків та одна жінка – усі з нормальним колірним зором. Троє з них, зокрема професор Енг, були співавторами наукового видання.
Учасники дивилися у пристрій під назвою Oz, що складається із дзеркал, лазерів та оптичних компонентів. Устаткування було раніше розроблене частиною тієї ж наукової команди з Каліфорнійського університету в Берклі та Університету Вашингтона, і згодом адаптовано для цього експерименту.
Сітківка – це світлочутливий шар тканини в задній частині ока, що відповідає за отримання та обробку візуальної інформації. Він перетворює світло на електричні сигнали, які передаються в мозок через зоровий нерв, дозволяючи нам бачити.
Сітківка містить колбочки – клітини, які відповідають за сприйняття кольору.
У людському оці існує три типи колб: S, L і M — кожна з них чутлива до різних довжин хвиль світла: синього, червоного та зеленого відповідно.
Як зазначається у дослідженні, при нормальному зорі «будь-яке світло, яке стимулює колбочку типу M, також обов’язково стимулює сусідні колбочки типу L та/або S», тому що їх функції частково перекриваються.
Однак у цьому дослідженні лазер стимулював тільки M-колбочки, «що теоретично посилало в мозок колірний сигнал, який ніколи не виникає при природному зорі», йдеться в публікації.
Це означає, що колір “оло” неможливо побачити неозброєним оком у реальному світі без спеціальної стимуляції.
Щоб підтвердити спостережуваний колір під час експерименту, кожен учасник налаштовував колірний диск доти, доки відтінок не збігався з “оло”.
Професор Джон Барбур, фахівець із візуального сприйняття з Лондонського університету City St George’s, який не брав участі у дослідженні, зазначив, що, хоча ця робота є «технологічним досягненням» у стимуляції селективних колб, відкриття нового кольору поки можна вважати «спірним».
Він пояснив, що, наприклад, якщо стимулювати значну кількість червоних колб (L), людина «сприйматиме глибокий червоний колір», але його яскравість може змінюватись в залежності від чутливості до червоного кольору, що частково схоже на те, що відбувалося в цьому дослідженні.
Тим не менш, професор Енг визнав, що, хоча технічно «оло» дійсно дуже важко побачити, команда продовжує вивчати результати, щоб зрозуміти, що це може означати для людей з дальтонізмом, які мають труднощі з розрізненням певних кольорів.