Відкриття після двох століть
Майже через 200 років після смерті Людвіга ван Бетховена світ уперше отримав можливість побачити, як насправді виглядав композитор. Результат підтвердив давні свідчення про його похмурий та суворий погляд, а також відображає ту репутацію, яка склалася про важкий характер і неохайний вигляд митця, пише Daily Mail.
Репутація «буркотливого генія»
Британський композитор Марк Вігглсворт описував Бетховена як людину дратівливу, незграбну, грубу й іноді навіть людиноненависницьку. На численних портретах кінця XVIII – початку XIX століття він постає безусмішним, з холодним, майже жорстким виразом обличчя.
Науковий підхід до реконструкції
Провідний автор дослідження Сісерон Мораес використав сучасні методи черепно-обличчевої реконструкції. Він працював із фотографіями черепа, які зберігаються в Домі Бетховена в Бонні, зокрема зі знімками Йоганна Батти Роттмайєра (1863) і даними вимірювань 1888 року. Під час роботи Мораес відзначив, що форма черепа надає обличчю суворих, навіть трохи страшних рис.
Додавання суб’єктивних деталей
Щоб надати готовому зображенню завершеного вигляду, дослідник доповнив «скелетний» образ волоссям і одягом, орієнтуючись на відомий портрет Бетховена 1820 року роботи Йозефа Карла Штілера. Окремі нюанси—тінь, фактура волосся, колір шкіри—відточувалися за допомогою штучного інтелекту.
Обмеження вихідних даних
Череп Бетховена постраждав через хірургічні надрізи, виконані одразу після його смерті в 1827 році, тому реконструкція спирається лише на фронтальну й бічну проекції. Проте Мораес запевняє, що зроблена віднова добре узгоджується зі зліпком обличчя композитора, зробленим за його життя.
Зворотний бік «похмурого генія»
Незважаючи на суворий вигляд, сучасники та, зокрема, Вігглсворт підкреслювали, що Бетховен міг бути вельми дотепним, турботливим і щедрим. Саме поступовий розвиток глухоти, вважають дослідники, посилював його замкнутість і дратівливість, що й сформувало стійкий образ «буркотливого генія».
Висновки дослідження
За словами Сісерона Мораеса, характер і творчість Бетховена нерозривні: блиск його ідей так само вирізнявся, як і схильність до упертості та емоційних зривів. Аналіз його музичних новацій, витривалості попри глухоту та здатності долати проблеми допоміг вченому зрозуміти, чому Бетховен став іконою європейської культури. Відтворене обличчя не лише додає натхнення в історію музики, але й проливає світло на складні взаємини між генієм, особистістю та життєвими випробуваннями.