Мініатюрний мисливець серед найрідкісніших птахів України
Сичик-горобець євразійський (Glaucidium passerinum) — найдрібніша сова, що гніздиться в Україні, та одночасно одна з найменш численних. Цей крихітний представник родини Совиних є єдиним в Україні у своєму роді і привертає увагу любителів природи через свою незвичайну зовнішність і поведінку, пише Телеграф.
Ареал проживання
В природі сичик-горобець зустрічається в хвойних та змішаних лісах Європи й Північної Азії. На території України його спостерігають переважно в Карпатах, на Поліссі й у Розточчі. Особливо висока щільність популяції фіксується в заповідних місцях — наприклад, у Чорнобильській зоні відчуження, де мінімальна антропогенна активність сприяє відновленню природних екосистем.
Зовнішній вигляд
Тіло сичика-горобця має довжину 15–17 см, а розмах крил сягає 35–39 см. Вага коливається в межах 50–77 г. Оперення зверху — коричнювате з блідим крапчастим малюнком, знизу — світле з тонкими вертикальними смугами. У сови слабо виражений лицевий диск, яскраві жовті очі й контрастний сіруватий дзьоб. Молоді особини мають більш насичений колір і чіткіші плями. У польоті сичик-горобець нагадує швидкого горобця радше ніж традиційну розмашисту сову.
Поведінка та раціон
Ці сови ведуть осілий спосіб життя і утворюють моногамні пари. Вибирають ділянки з високими старими деревами, де облаштовують гнізда в дуплах. Розмноження починається в квітні: самка відкладає від 4 до 6 яєць, а насиджування триває близько місяця. Пташенята після вильоту залишаються поруч із батьками ще кілька тижнів. У раціоні — дрібні гризуни, комахи й зрідка невеликі пташки. Восени сичики можуть робити «запаси», ховаючи здобич у порожнинах дерев.
Чисельність і загрози
В Європі налічується приблизно 50–110 тис. пар цього виду, тоді як в Україні їх близько 150–350 пар. Найбільшу небезпеку становить вирубка лісів, через що зникають місця для гнізд, а суворі зими додатково знижують виживаність молодих птахів.
Заходи охорони
Сичик-горобець занесений до Червоної книги України та охороняється Бернською конвенцією й CITES. В нашій країні його захищають у національних парках і заповідниках Карпат і Полісся. Для збереження виду важливо оберігати старі хвойні ліси, встановлювати штучні дуплянки та проводити регулярний моніторинг популяції.