За даними Science Alert, близько 30 мільйонів років тому на стику Євразійської та Австралійської тектонічних плит утворився архіпелаг, що розділив фауни двох величезних регіонів. Відтоді більшість видів не перетинають умовну межу між Азією та Австралією.
Походження кордону
Стикування плит спричинило зміну океанічних течій і появу нового кліматичного поясу. На півночі цієї невидимої лінії, в Індонезії та Малайзії, сформувалася різноманітна азіатська фауна: примати, слони, тигри, носороги. На півдні, у Новій Гвінеї та Австралії, панують сумчасті, монотреми, гризуни та какаду.
Лінія Воллеса
Цю межу назвали лінією Воллеса на честь натураліста Альфреда Рассела Воллеса, який у середині XIX століття вперше помітив різку зміну тваринних спільнот. Він писав: «Ломбокська протока шириною в 15 миль чітко відділяє два великі зоологічні регіони». Донині точні межі цієї лінії лишаються предметом наукових дискусій.
Геологічні та екологічні чинники
Лінія Воллеса не лише позначає границю між шельфами двох плит, але й відображає різницю в кліматі та біологічних зв’язках. Глибокі канали—зокрема протока Ломбок—залишалися непереборними навіть під час зниження рівня моря. Це стосується не тільки ссавців, а й птахів, рептилій і навіть риб та мікробів, які демонструють генетичну дивергенцію по обидва боки кордону.
Виклики для науки
Нині дослідники з’ясовують, які саме бар’єри—географічні, кліматичні чи екологічні—утримують види від переміщень через лінію Воллеса. Розуміння цих механізмів допоможе глибше осягнути шляхи еволюції та формування біорізноманіття.