Мексиканські вчені повідомляють про неймовірне відкриття: за допомогою інструкцій із листа 1698 року їм удалося виявити руїни давнього міста майя Сак-Бахлан. Деталі експедиції оприлюднив Національний інститут антропології та історії Мексики (INAH), повідомляє IFLScience.
Історія Сак-Бахлана
Свою назву – «земля білого ягуара» – місто отримало від народу Лакандон-Чоль, який оселився тут після втечі зі зруйнованої столиці Лакам Тун у 1586 році. Протягом століть ці майя ховалися від іспанців серед непрохідних джунглів. Та вже 1695 року іспанський монах Педро де ла Консепсьон знайшов їхні поселення і дав йому нову, менш поетичну назву – Нуестра-Сеньйора-де-лос-Долорес («Богоматір скорботи»). До 1721 року місто остаточно занепало й зникло серед заростей.
Відновлення маршруту за листом 1698 року
люч до пошуків приховався в хроніці ченця Дієго де Ріваса, написаній у 1698 році. У ній він описує чотириденний марш із Нуестра-Сеньйора-де-лос-Долорес до річки Лакантун, а потім дводенний сплав до впадіння одного з притоків Пасіону й пішу мандрівку до озера Петен-Іца. Дослідник Лосада Толедо з INAH зіставив згадані географічні точки з сучасними картами та детально вивчив рослинний покрив, рельєф і навіть можливі вантажі, які могли нести поселенці.
Польові дослідження та знахідки
Розробивши приблизну локацію, команда вирушила на експедицію крізь важкодоступні зарості. Після кількох тижнів мандрівки вони натрапили на залишки мурів та побутові артефакти, які підтвердили – це і є Сак-Бахлан. «Це була найскладніша операція в моєму житті, але ми дісталися саме туди, куди вказав ченець», – розповів Толедо.
Значення відкриття
Віднайдення Сак-Бахлана не тільки збагачує наше розуміння історії майя, а й відкриває нові перспективи для вивчення їхніх культурних та торгівельних зв’язків усередині Центральної Америки XVII–XVIII століть.