У Новій Зеландії виявили скам’янілість давнього виду пінгвіна — Pakudyptes hakataramea, який жив понад 24 мільйони років тому. Це відкриття дозволило науковцям заповнити важливу еволюційну прогалину між викопними предками та сучасними пінгвінами. Детальне вивчення будови його крил допомагає краще зрозуміти, як морські птахи втратили здатність до польоту та пристосувалися до життя у воді.
Про це повідомляє Popular Science з посиланням на нове дослідження, проведене вченими з Нової Зеландії та Японії.
Pakudyptes був мініатюрним — лише 23 см заввишки та вагою близько 900 грамів, майже як сучасний малий блакитний пінгвін. Попри розміри, цей давній птах уже володів адаптаціями, які дозволяли йому ефективно пірнати та плавати.
Команда дослідників, яка вивчала плечову, ліктьову та стегнову кістки, виявлені ще 1987 року, з’ясувала: будова плечових суглобів у Pakudyptes уже близька до тієї, яку мають сучасні пінгвіни, а от ліктьові суглоби зберігали риси більш архаїчних видів. Ця унікальна комбінація вказує на перехідну форму в еволюції крил.
“Форма кісток крил довгий час залишалася загадкою, — пояснив палеонтолог Тацуро Андо, один зі співавторів роботи. — Скам’янілість Pakudyptes стала ключем до розуміння того, як сучасні пінгвіни набули теперішньої форми крил”.
Вчені також дослідили внутрішню структуру кісток і встановили: товстий кірковий шар та відкрита медулярна порожнина вказують на здатність птаха пірнати, подібно до того, як це роблять нині живі пінгвіни. Ймовірно, Pakudyptes плавав переважно на мілководді, як і сучасний блакитний пінгвін.
Анатомічні особливості крил, зокрема місця прикріплення м’язів і зв’язок, свідчать про те, що пірнання було важливою частиною способу життя Pakudyptes.
Ця знахідка — не просто цікава скам’янілість, а ще й важливий доказ у відтворенні історії перетворення пінгвінів із птахів у вправних морських мисливців.