За новими даними аналізу антарктичних крижаних кернів, кліматичний застій середини XV століття спричинили два майже одночасні вулканічні виверження. Результати опублікували в журналі Communications Earth & Environment у 2025 році, пише phys.org.
Подія “1458/59 н. е.” традиційно вважалася одним із найпотужніших вивержень останнього тисячоліття. Однак хімічний аналіз найтонших шарів льоду показав бімодальний склад мікроскопічних частинок криптотефри — половина уламків заєдналася з хімічними відмітками тропічного вулкана Кувае (Вануату), а решта відповідає складу попелу південного вулкана, ймовірно Реклус (Чилі). Саме цей “подвійний слід” свідчить про майже синхронні викиди у двох півкулях.
Дослідження також врахувало динаміку атмосферних потоків. Виявилося, що спочатку до Антарктиди заносились більш великі частинки з півдня, а згодом — дрібніші фрагменти тропічного походження. Така послідовність підтверджує, що вулканічні події сталися майже одночасно в різних кліматичних зонах.
Масивні викиди сірчистого газу піднялися в стратосферу, утворивши аерозольну завісу, яка знизила надходження сонячного тепла та спричинила багаторічне похолодання, особливо відчутне в Північній півкулі.
Незважаючи на те, що тропічний учасник події — Кувае — ідентифікований, точне розташування “південного” вулкана досі залишається відкритим питанням. Геологи продовжують пошуки його слідів у Патагонії та суміжних районах, адже можливо, що потужність його виверження була значно більшою, ніж припускали раніше.
Це відкриття має велике значення для кліматології та вулканології, оскільки показує, наскільки складним може бути вплив вулканічних шлейфів із різних півкуль на глобальну атмосферу. Урахування таких подвійних подій у майбутніх кліматичних моделях підвищить точність прогнозів і допоможе зрозуміти взаємодію аерозолів у стратосфері.