Археологи зробили відкриття, яке змінює уявлення про цивілізацію майя: в Тікалі виявили вівтар “чужої” культури

У стародавньому місті Тікаль на території сучасної Гватемали археологи знайшли вівтар віком близько 1700 років, який, судячи з стилю та змісту, був створений не майя. Поруч — останки дорослого, дитини та трьох немовлят. Символіка та стиль вівтаря вказують на вплив загадкової культури Теотіуакан із центральної Мексики.

Так, за даними дослідження, опублікованого в журналі Antiquity, вівтар був збудований вихідцями з Теотіуакана — великого міста-держави в центральній Мексиці, яке розташовувалося за тисячу кілометрів від Тікаля.

Дане відкриття підтверджує теорію про те, що столиця майя Тікаль між 300 і 500 роками нашої ери була космополітичним центром, який відвідували представники інших культур.

Провідний археолог Лорена Паїз розповіла, що дане відкриття надає нові дані про взаємодію між майя та Теотіуаканом, а також підкреслює космополітичний характер Тікаля у період між 300 і 500 роками нашої ери.

Фахівці зазначили, що на вівтарі зображено фігуру, що нагадує бога бурі, поширеного в мистецтві Теотіуакана. Це свідчить про значний вплив цієї культури на Тікаль, а також вказує на можливу політичну та культурну інтеграцію між двома цивілізаціями.​

Загалом же житлові комплекси в Теотіуакані були будинками з кімнатами та вівтарями посередині. При цьому вівтар, ймовірно, використовувався для людських жертвоприношень, особливо дітей.

Дійсно, поряд із вівтарем археологи виявили останки двох осіб — дорослого та дитини — всередині вівтаря, а також трьох дітей, не старше чотирьох років, похованих біля його основи. Ці поховання можуть свідчити про ритуальні практики, зокрема жертвоприношення, які були характерні для обох культур.​

Вчені нагадали, що величезне місто-держава Тікаль століттями боролося із західною династією Каанул за панування у світі майя. Його високі храми все ще стоять у джунглях приблизно за 500 кілометрів на північ від міста Гватемала. Теотіуакан був розташований поблизу сучасного Мехіко.

“Місто богів” або “місце, де люди стають богами” найбільше відоме своїми храмами-близнюками сонця та місяця. У період свого розквіту між 100 р. до н. е. і 750 р. н. Однак він був залишений до появи ацтеків у 14 столітті.

Археолог Марія Белен Мендес, яка не брала участі в проекті, сказала, що відкриття підтверджує, “що існував зв’язок між двома культурами та якими були їхні стосунки з їхніми богами та небесними тілами”.

“Ми бачимо, що тема жертвопринесення існує в обох культурах. Це був їхній спосіб з’єднання з небесними тілами”, – заявила вона. 

За словами вчених, це відкриття змінює уявлення про політичні та культурні зв’язки в Мезоамериці того періоду.