Археологи зробили відкриття, яке змінює уявлення про цивілізацію майя: в Тікалі виявили вівтар “чужої” культури
У стародавньому місті Тікаль на території сучасної Гватемали археологи знайшли вівтар віком близько 1700 років, який, судячи з стилю та змісту, був створений не майя. Поруч — останки дорослого, дитини та трьох немовлят. Символіка та стиль вівтаря вказують на вплив загадкової культури Теотіуакан із центральної Мексики.
Так, за даними дослідження, опублікованого в журналі Antiquity, вівтар був збудований вихідцями з Теотіуакана — великого міста-держави в центральній Мексиці, яке розташовувалося за тисячу кілометрів від Тікаля.
Дане відкриття підтверджує теорію про те, що столиця майя Тікаль між 300 і 500 роками нашої ери була космополітичним центром, який відвідували представники інших культур.
Провідний археолог Лорена Паїз розповіла, що дане відкриття надає нові дані про взаємодію між майя та Теотіуаканом, а також підкреслює космополітичний характер Тікаля у період між 300 і 500 роками нашої ери.
Фахівці зазначили, що на вівтарі зображено фігуру, що нагадує бога бурі, поширеного в мистецтві Теотіуакана. Це свідчить про значний вплив цієї культури на Тікаль, а також вказує на можливу політичну та культурну інтеграцію між двома цивілізаціями.
Загалом же житлові комплекси в Теотіуакані були будинками з кімнатами та вівтарями посередині. При цьому вівтар, ймовірно, використовувався для людських жертвоприношень, особливо дітей.
Дійсно, поряд із вівтарем археологи виявили останки двох осіб — дорослого та дитини — всередині вівтаря, а також трьох дітей, не старше чотирьох років, похованих біля його основи. Ці поховання можуть свідчити про ритуальні практики, зокрема жертвоприношення, які були характерні для обох культур.
Вчені нагадали, що величезне місто-держава Тікаль століттями боролося із західною династією Каанул за панування у світі майя. Його високі храми все ще стоять у джунглях приблизно за 500 кілометрів на північ від міста Гватемала. Теотіуакан був розташований поблизу сучасного Мехіко.
“Місто богів” або “місце, де люди стають богами” найбільше відоме своїми храмами-близнюками сонця та місяця. У період свого розквіту між 100 р. до н. е. і 750 р. н. Однак він був залишений до появи ацтеків у 14 столітті.
Археолог Марія Белен Мендес, яка не брала участі в проекті, сказала, що відкриття підтверджує, “що існував зв’язок між двома культурами та якими були їхні стосунки з їхніми богами та небесними тілами”.
“Ми бачимо, що тема жертвопринесення існує в обох культурах. Це був їхній спосіб з’єднання з небесними тілами”, – заявила вона.
За словами вчених, це відкриття змінює уявлення про політичні та культурні зв’язки в Мезоамериці того періоду.