Землеробство Стародавнього Китаю без таємниць: як фермери підтримували родючість ґрунтів тисячоліттями

Міжнародна команда вчених з’ясувала, як фермери Гуаньчжунського басейну підтримували родючість ґрунтів і управляли водними ресурсами з неоліту до епохи династії Хань. Аналіз ізотопів у стародавньому просі з поховальних зерносховищ дозволив простежити, як змінювалися методи обробітку землі в умовах кліматичних викликів.

Робота опублікована в журналі CATENA .

Читайте також: В Андах розкопали мумію з татуюваннями, яких світ ще не бачив: замість чорнил – мінерали

Так, науковці з Китаю, Європи та Північної Америки провели спільне дослідження зразків проса, знайдених у різних археологічних шарах — від пізнього неоліту до періоду династії Хань (202 р. до н.е. — 220 р. н.е.). Ще б пак, просо було однією з перших одомашнених культур в Китаї, паралельно з рисом у південних регіонах.

Чому саме просо:

• Стійкість до посухи. Просо росте в умовах обмеженого водопостачання, що робило його ідеальним для північного Китаю з його напівпосушливим кліматом.
• Швидкий вегетаційний цикл. Просо дає врожай через 60–90 днів, що дозволяло мати кілька урожаїв на рік або швидко реагувати на погодні зміни.
• Добре зберігається. Просо не псується протягом тривалого часу, що робило його ключовим продуктом для зберігання і торгівлі.

Про цінність проса свідчить і той факт, що мініатюрні керамічні зерносховища було знайдено у гробницях династії Хань (202 до н.е. – 220 н.е.) і вони часто були наповнені саме справжнім просом.

Отож, вчені проаналізували ізотопи вуглецю та азоту в зразках проса, знайдених у різних археологічних шарах — від пізнього неоліту до періоду династії Хань (202 р. до н.е. — 220 р. н.е.) і це дало змогу простежити зміни в методах землеробства, що відбувалися в Стародавньому Китаї під впливом кліматичних змін і поступового виснаження ґрунтів.

“Археологи вже давно знали, яку роль відігравало просо в раціоні стародавніх китайців”, — пояснює співавтор дослідження Цзінвен Ляо. — “Але тепер ми змогли побачити, як змінювалися аграрні практики протягом століть, і як саме люди реагували на виклики довкілля”.

На думку авторів дослідження, фермери Стародавнього Китаю не просто вирощували культури, а й послідовно адаптували методи обробки землі та управління водними ресурсами у відповідь на виклики довкілля. Вони змінювали методи обробітку ґрунту, чергували культури, а також вдосконалювали системи зрошення. Усе це допомагало зберігати продуктивність землі без надмірного виснаження природних ресурсів.

“В умовах щільної міської забудови підтримка врожайності була життєво важливою для функціонування держави”, — наголосив Ляо.

Читайте також: Могутня істота, яку ми не знали: вчені відкрили таємниці найбільшого динозавра-хижака

Крім того, дослідження виявило тісний зв’язок між соціальними змінами, централізацією влади в період династії Хань і розвитком аграрних технологій.