Прізвища, які свідчать, що ваші пращури точно промишляли хмільним ремеслом: перевірте своє у списку

Практично кожне українське прізвище може трохи розповісти про життя, відмінні риси та традиції предків. Наприклад, деякі прізвища в давнину давали виключно буркотливим і злим людям, а інші – тим, хто любив байдикувати. Також є ціла категорія прізвищ, які давали людям, що займалися виготовленням спиртних напоїв.

Видання “Телеграф” дослідило різні джерела та зібрало перелік таких прізвищ.

Читайте також: Українські прізвища, які споконвіку давали ледарям та неробам: перевірте своє у списку

Дійсно, майстри виноробства та самогоноваріння в минулому часто отримували прізвиська або прізвища, що вказували на їхній фах. Це було характерно для багатьох європейських народів, зокрема й українців, де прізвища формувалися за професіями, заняттями або рисами характеру людини.

У добу, коли прізвища ще тільки формувалися (переважно XV–XVIII століття), особу часто ідентифікували за її заняттям. Наприклад:

Винник / Винар / Винниченко — людина, що займалася виноробством.

Гонтар / Гончар / Курильчук / Курило — міг позначати людину, що займалася перегонкою (тобто самогоноварінням).

Бражник — міг походити від «брага» (сировина для самогону).

Казанюк / Казанченко — прізвище могло походити від слова «казан», тобто мідний перегінний апарат для самогону.

Сидоров / Сидрій / Сидровий — можливо, пов’язане з виготовленням сидру або яблучного алкоголю.

До речі, часто таких майстрів називали за місцевими діалектизмами:

Наприклад, у деяких регіонах Галичини або Закарпаття до виноробів могли застосовувати слова типу “шнапсер”, “паламар” (якщо він ще й прислуговував при церкві, де виготовляли кагор), “спиртовар”, тощо.

Хоч виноробство вважалося почесним заняттям, самогоноваріння було в багатьох громадах напівлегальним або взагалі забороненим, тому “самогонщики” часто мали прізвиська, що натякали на щось приховане або зневажливе, наприклад: Тайник, Крутогон, Варило, Бурдюга.