Вчені розповіли, чому сайка, чи полярна трісочка має вирішальне значення для виживання тюленів, моржів, білух і навіть птахів в Арктиці. І чому кліматичні зміни можуть поставити під загрозу не лише її популяцію, а й баланс усього життя на краю планети.
Про невидимий “фундамент” усієї арктичної екосистеми пише видання YSTNews.
Отож, сайка, чи полярна трісочка, – сірий кардинал Арктики. Ще б пак, у заручниках у дрібної непоказної рибки всі жителі Півночі: від милих тюленів до могутніх білих ведмедів. А все тому, що без неї життя на полюсі не могло б існувати зовсім.
Саме полярна тріска (Boreogadus saida) є основним компонентом харчового ланцюга в цьому регіоні. А все тому, що у мертвенно-порожніх водах крайнього полюса лише косяки сайки нагадують про те, що життя під кригою є.
Boreogadus saida, відомий як полярна тріска або арктична тріска, є рибою родини тріскових (Gadidae), тісно пов’язаною з істинними трісками (Gadus). Вона має струнке тіло, глибоко роздвоєний хвіст, виступаючий рот і невеликий вусик на підборідді. Забарвлення сріблясте з коричневими плямами. Середня довжина становить близько 25 см, максимальна — до 40 см.
Полярна тріска має циркумполярне поширення, зустрічається в арктичних морях біля берегів Росії, Аляски, Канади та Ґренландії. Вона мешкає на глибинах від 0 до 1383 м, зазвичай до 400 м, при температурах від -2°C до 8°C.
Сайка – необхідна проміжна ланка між планктоном та хижаками: вона переносить близько 70% енергії для наступних ступенів харчової піраміди . Без неї кругообіг речовин на Північному полюсі просто не відбувся б.
До речі, вчені порівняли молекулярний склад плазми крові риб помірних широт та полярної сайки і з’ясувалося, що кров жителів півночі містить у кілька разів більше іонів солі, ніж у інших видів.
Також у крові цих риб було виявлено глікопротеїни – речовини, що захищають мембрану клітин та перешкоджають утворенню кристаликів льоду. Адже для живих організмів страшний не сам холод, а лід, який утворюється всередині судин і в крові. Вода, розширюючись під час замерзання, буквально розриває клітини зсередини. Глікопротеїни працюють як антифриз: вони чіпляються за крихітні крижинки і пригнічують їх зростання.
Отож, щоб система працювала як слід, у тілі сайки концентрація білків-антифрізів та солей повинна бути високою завжди . Тому нирки тріска працюють «гірше», ніж у риб помірного клімату. Це робить їх ідеальними жителями полюса, але дуже вразливими до коливань умов середовища. Дорослі рибки погано переносять підвищення температури, а при +14 ° С взагалі отримують тепловий удар.
Але ще гірше тепло діє на ікру. Нерестяться сайки взимку, коли на північному полюсі найхолодніше. Одна самка метає до 21 000 ікринок. при температурі від −2 до +1,5°С молодь почувається добре. Але при відмітці всього +3 ° С у мальків відзначаються різні вади розвитку і збільшується кількість ембріонів, що завмерли.
Таким чином, зміни клімату та зменшення площі морського льоду можуть негативно впливати на популяцію полярної тріски, що, своєю чергою, вплине на всю екосистему Арктики.