16 мільйонів років у бурштині: науковці відкрили унікального доісторичного мурашиного карлика

У Домініканській Республіці вчені знайшли скам’янілу мураху, якій, імовірно, 16 мільйонів років. Вони стверджують, що це перший відомий представник виду Basiceros enana, знайдений у Карибському регіоні.

Про це пише Discover wildlife.

Представник цього давно вимерлого виду під назвою Basiceros enana сягає трохи більше ніж 5 міліметрів у довжину, що робить його значно меншим за його найближчих живих родичів, які можуть виростати до 9 міліметрів. Попри незначний розмір, цей зразок ідеально зберігся у бурштині. На думку науковців, він дозволяє отримати багато цікавої інформації.

Дослідники, які опублікували свої висновки в Proceedings of the Royal Society B, вважають, що відкриття є прямим доказом того, що ця загадкова група мурах колись населяла Карибські острови і вимерла 23-5,3 мільйона років тому.

Зазначається, Basiceros – це група мурах, відомих своїми неймовірними здібностями до маскування. Їхні тіла вкриті спеціально адаптованими волосками, які затримують частинки ґрунту та листя, що дозволяє їм непомітно зливатися з навколишнім середовищем.

“Виявити такий зразок у бурштині – дуже захоплююче. Це як знайти діамант. Ця скам’янілість унікально відрізняється від усіх своїх сучасних родичів і змінює уявлення про еволюційну історію Basiceros”, – каже співавтор дослідження з Технологічного інституту Нью-Джерсі Джанп’єро Фіорентіно.

Досі вважалося, що мурахи Basiceros жили в Центральній і Південній Америці – від Коста-Ріки до південної Бразилії. Несподіване відкриття в Карибському басейні змусило дослідників переглянути це уявлення.

Щоб дослідити скам’янілість, вчені використовували передові методи візуалізації, зокрема 3D-реконструкцію та мікрокомп’ютерну томографію.

“Оскільки бурштин зберігає цілі організми в трьох вимірах, ми можемо отримати масу даних навіть із крихітної мурахи”, – пояснив старший автор і доцент біології Філ Барден.

Знахідка дозволила вченим проаналізувати дрібні деталі мурашки – від будови її голови та нижньої щелепи до унікального розташування волосків на тілі.

Одним з найцікавіших фактів, на думку вчених, є те, що мураха вже мала характерні камуфляжні риси, які можна побачити у сучасних мурашок. До них належать два типи волосків – довгі, схожі на щітку, які збирають сміття, і коротші, які утримують їх близько до тіла. Дослідники вважають, що це свідчить про те, що їхня стратегія ховатися вже була добре розроблена мільйони років тому.

“Виявлення такої унікальної скам’янілості допомагає нам зрозуміти, як довго організми могли використовувати цю стратегію, хоча наявність цих характеристик не обов’язково гарантує, що вони поводилися таким чином”, – каже Фіорентіно.

Незважаючи на здатність пристосовуватися, карибські мурахи зникли, ймовірно, через зміни навколишнього середовища або конкуренцію з іншими видами.

“Наявність Basiceros в домініканському бурштині свідчить про те, що стародавні сухопутні мости могли забезпечувати шляхи для цих мурах, щоб пройти з материка до Карибського басейну. Ця скам’янілість є частиною більшої головоломки, яка допоможе нам зрозуміти, чому деякі групи організмів вимирають, а інші залишаються на мільйони років”, – пояснив Барден.

Учені вважають, що розуміння схеми локального вимирання цих мурах має вирішальне значення для запобігання вимиранню інших видів у наш час і захисту біорізноманіття.