100-річне пророцтво збулося: енергія “ллється” з космосу, але її неможливо добути

Дослідники підтверджують: навколо Землі справді існує зона із надлишком високоенергетичних частинок, що надходять із космічного простору. Проте освоїти цю форму енергії поки що не під силу людству, повідомляє Econews.

Радіаційні пояси Ван Аллена

Ще у 1958 році американський фізик Джеймс Ван Аллен на основі даних лічильника Гейгера виявив два концентричні кільця заряджених частинок довкола планети. Внутрішній пояс майже повністю заповнений протонами, зовнішній – електронами. Ці «пояси Ван Аллена» є справжніми пастками для енергії з космосу.

Подальші місії показали, що частинки зачинені в магнітних силових лініях Землі, відскакують у так званих «дзеркальних точках» і повільно дрейфують навколо планети. На жаль, під час геомагнітних бур ці зони можуть послаблювати наше магнітне поле і ставати загрозою для супутників та орбітальних апаратів.

Чому не варто розраховувати на цей ресурс?

Головна проблема поясів Ван Аллена – їх надзвичайна мінливість. Під впливом сонячної активності склад частинок і їх розподіл швидко змінюються, особливо у зовнішньому поясі. Тому спрогнозувати його стан для тривалого збору енергії майже неможливо.

Попри те, що на висоті понад 8 000 км накопичується чимало частинок, вони перебувають у «магнітній пастці» роками. Однак ніхто не здатен створити технологію, яка б стабільно «ловила» ці заряджені частинки й перетворювала їх на корисний струм.

Три головні перешкоди на шляху до «космічної електростанції»

1. Потужність. Навіть у найенергійніших ділянках пояса вихідна сила сягає приблизно 160 мВт/м². Для порівняння, сонячні панелі на тій же площі виробляють у сотні разів більше.
2. Технічні бар’єри. Захопити заряджені частинки з енергією в мегаелектронвольтах і трансформувати їх у корисну електрику – завдання надскладне. Серед проблем – управління полями, матеріали, стійкі до інтенсивного випромінювання, й надійні системи перетворення.
3. Загроза для техніки та людей. Орбітальні апарати, що намагатимуться добувати цю енергію, опиняться під ударом радіації. Це призведе до деградації сонячних батарей, виходу з ладу датчиків, а для екіпажу – до серйозного радіаційного навантаження.

Отже, хоча радіаційні пояси Ван Аллена справді містять «склад» космічної енергії, сьогодні вони лишаються цікавою науковою темою, але не реальним джерелом живлення для людства.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Під Парижем виявили руїни великого давньоримського міста
• В Україні археологи розкопали мегапоселення “Тальянки”
• Чорне море в небезпеці: війна змінює його екосистему назавжди