Зміна клімату може спровокувати нову катастрофу: серед країн, які під загрозою — Росія

Глобальне потепління дедалі більше загрожує життю на планеті, і його наслідки можуть виявитися непередбачуваними. Сучасні дослідження вказують на те, що зміна клімату вже спричинила зростання вулканічної активності, що лише посилиться в найближчі десятиліття.

Попередження вчених із США

Як повідомляє Обозреватель, геологи з Університету Вісконсіну–Медісон дійшли висновку, що швидке танення льодовиків розвантажує земну кору й готує ґрунт для частіших і більш потужних вивержень. Останні подібні спалахи вже фіксували в Італії та Індонезії. Нині на порозі підвищеного ризику перебувають сплячі вулкани в Північній Америці, Новій Зеландії та, зокрема, у Росії.

За словами Пабло Морено-Єгера, одного з керівників проєкту, товстий крижаний покрив чинить тиск на магматичні резервуари, стримуючи виверження. Коли ж лід відступає, відбувається різке зниження навантаження на кору, і вулкани починають вивергатися частіше й з більшою інтенсивністю.

Методика дослідження

Для аналізу цього явища команда Морено-Єгера застосувала аргонове датування та кристалографічний аналіз шести вулканів на півдні Чилі. Особливу увагу приділили вулкану Мочо-Чошуенко, щоб відтворити історію його активності під час наступу й відступу Патагонського льодовикового щита.

Вчені датували попередні виверження та вивчали структуру кристалів у породах, які виносила магма. Це дозволило встановити, що під час останнього льодовикового максимуму (26 000–18 000 років тому) товстий льодовиковий покрив пригнічував виверження, накопичуючи великий об’єм магми на глибині до 15 км.

Наслідки танення льодовиків

На завершальному етапі останнього зледеніння швидке розтанення льодовикового щита призвело до зняття тиску на кору й розширення газів у магмі. Це викликало серію вибухових вивержень із глибинних резервуарів. Як пояснює Морено-Єгер, критична комбінація — товстий льодовик, що раптово відступає, — вже спостерігається сьогодні в Антарктиді.

Кліматичні ефекти вулканічної активності

У короткостроковій перспективі великі виверження викидають у стратосферу аерозолі, які здатні тимчасово охолодити клімат. Прикладом служить Пінатубо (1991) — після його спалаху глобальна температура впала на приблизно 0,5 °C.

Проте багаторазові виверження збільшують викиди парникових газів, що веде до довгострокового потепління. Таким чином виникає позитивний кліматичний зворотний зв’язок: танення льодів провокує виверження вулканів, а виверження, у свою чергу, сприяють подальшому потеплінню і новому таненню.

Необхідність моніторингу

Ці результати свідчать про важливість уважного спостереження за «сплячими» вулканами, що раніше вважалися відносно безпечними. Своєчасний моніторинг може допомогти запобігти катастрофічним наслідкам у майбутньому.