Вчені знайшли новий спосіб ідентифікації людей: не лише відбиток пальця

Відомо, що відбитки пальців і райдужна оболонка ока практично не повторюються у різних людей. Але нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Current Biology і висвітлене The New York Times, виявило ще один неповторний біометричний параметр — індивідуальний малюнок носового дихання.

Чому важливо вивчати дихання

Кожен вдих і видих супроводжується активністю сенсорних нейронів, що оповіщають мозок про стан довкілля та тіла. Хоча ми рідко звертаємо на це увагу, вчені доводять: нюанси нашого дихання можуть стати «візитівкою» особистості.

Як проходило дослідження

Науковці з Інституту науки Вейцмана в Ізраїлі, Ноам Собель і Тімна Сорока, припустили, що індивідуальні особливості мозку відображаються й у патернах дихання. Щоб перевірити гіпотезу, вони розробили портативний датчик, який зафіксував потік повітря через ліву й праву ніздрю протягом доби в кожного з добровольців.

Головні результати

• Програмне забезпечення аналізувало хвилі вдиху і видиху та з 90-відсотковою точністю відрізняло одну людину від іншої.
• Одні учасники робили перед вдихом довші паузи, в інших паузи були мінімальними або відсутні.
• Під час добового моніторингу в багатьох людей спостерігався різний потік повітря одною й другою ніздрею.

Нові дані лише підсилювали здатність програми ідентифікувати кожного — так з’явився термін «відбиток дихання».

Постійність показників

Через два роки після першого етапу дослідники повторно виміряли дихальні цикли частини учасників і встановили, що їхні унікальні патерни залишилися майже незмінними. Софт знову впізнав їх із високою точністю.

Дихання та емоційний стан

Аналіз анкет добровольців виявив взаємозв’язок: наприклад, у людей із високими рівнями депресивних симптомів частіше спостерігався прискорений видих. Це дає підстави припускати, що вивчення несвідомих дихальних патернів може відкрити нові шляхи діагностики психічних станів.

Майбутні напрямки

Нейробіолог Джек Фельдман, не залучений до експерименту, відзначив, що такі дані справді доводять наявність характерних моделей дихання у кожного з нас. Далі автори планують працювати над описом «здорових» дихальних схем й оцінити потенціал їхнього застосування для ранньої діагностики захворювань та моніторингу стану людини.