Археологи виявили унікальне підводне поселення мая, що пролежало під водою тисячу років

У південній частині Белізу вчені здійснили вражаючий відкриття: під водою лагуни Пунта-Ікакос було знайдено унікальне поселення мая, яке пролежало там понад тисячу років. Це поселення добре збереглося та, як виявилося, належало громадам, що спеціалізувалися на виробництві солі, про що повідомляє Arkeonews.

Нове дослідження підводної археології

Команду дослідження очолили докторка археології Хізер Маккіллоп та доктор Е. Корі Сіллс. Вони розкрили важливі деталі про життя давніх мая, які жили в цьому районі. Як з’ясували вчені, громада займалася виготовленням солі у великих масштабах, що ставить під сумнів раніше поширені уявлення про “невидимі місця” та складність морської торгівлі у регіоні.

“Ми виявили поселення, яке було цілком присвячене виробництву солі. Це дозволяє зрозуміти, що такі громади відігравали значно важливішу роль у господарстві мая, ніж вважалося раніше”, – розповіла докторка Маккіллоп.

Знахідки під водою

Під час розкопок у місці, названому Чо-ок Айін, археологи знайшли залишки чотирьох будівель, які збереглися під шарами мангрового торфу. Було виявлено 56 стовпів із твердих порід дерева та три з пальми пальметто, що формували контури жител. “Таке збереження дерев’яних споруд у лагуні Пунта-Ікакос не має аналогів уздовж узбережжя Белізу та Юкатану”, – пояснила Маккіллоп.

Зазначимо, що зазвичай поселення мая визначають за допомогою лідара або досліджень курганів, які дозволяють виявити залишки кам’яних споруд. Дерев’яні будинки, на жаль, з часом розкладаються, тому не залишають за собою археологічних слідів.

Важливість солі для мая

Сіль для мая була стратегічно важливим ресурсом. Вона використовувалася не лише як засіб зберігання їжі, але й як товар для торгівлі, а іноді навіть – як своєрідна валюта. “Тут мешканці виробляли соляні брикети для обміну. Вірогідно, вони торгували з громадами у внутрішніх районах, отримуючи натомість кукурудзу, обсидіан або кераміку”, – пояснила Маккіллоп.

Знахідки підтвердили участь мешканців Чо-ок Айін у великій торговельній мережі. У шарах ґрунту археологи виявили фрагменти кераміки з долини річки Беліз, обсидіан із гір Гватемали, крем’яні знаряддя з півночі Белізу та уламок нефритової сокири з долини річки Мотагуа.

Кожна деталь має значення

Окрім виробничих предметів, археологи знайшли окарини, які використовувалися у ритуалах, а також весла для каное. Це свідчить про те, що повсякденне життя поєднувало працю, торгівлю та духовні практики. Радіовуглецеве датування показало, що поселення функціонувало між 650 і 700 роками н. е., а його мешканцями була невелика сім’я.

Збереження дерев’яних споруд у Чо-ок Айін дало археологам безцінну інформацію про життя на узбережжі Белізу понад тисячу років тому. Без підводного середовища ці поселення залишилися б непоміченими, що спотворювало б уявлення про масштаби цивілізації мая.

“Невидимі пам’ятки, такі як Чо-ок Айін, нагадують нам, що навіть найскромніші споруди можуть розповісти неймовірні історії про стійкість, інновації та людські зв’язки”, – підсумувала докторка Маккіллоп.