В Карпатах виявлено давні наскельні руни, які можуть перевернути уявлення про історію регіону

Про це інформує голова археологічної комісії у Науковому товаристві імені Шевченка в Європі, відомий львівський історик Микола Бандрівський, пише DailyLviv.com.

На світлинах – копії давніх рунічних написів, які були виявлені близько двох століть тому одним із діячів славної Руської Трійці – Іваном Вагилевичем. Це сталося на скелях біля села Бубнище поблизу Болехова (сьогодні Івано-Франківська область) та біля сіл Розгірче і Синевидське Вижнє (теперішня Львівська область).

Іван Вагилевич вислав свої зарисовки відомому слов’янознавцю Павелу Йозефу Шафарику до Праги, а також професору Московського університету Михаїлу Погодіну. Останній з великим захопленням сприйняв це відкриття молодого вченого-галичанина, висловлюючи своє захоплення нововідкритими карпатськими петрогліфами у листах до Вагилевича. Вони були надруковані у “Московському спостерігачі” за 1836 рік, звідки і взяті для ілюстрації цієї статті.

З того часу, за словами Бандрівського, жоден дослідник не намагався хоча б декодувати ці наскельні написи з Карпат, навіть не говорячи про їхнє вивчення. Далі історик наводить витяг із листа ще одного діяча Руської Трійці – Якова Головацького, який був давнім побратимом Вагилевича. У своїх спогадах він описує, як все відбувалось:

“Між тим, Вагилевич відправився у Карпати для відкриття якихось доісторичних пам’яток зодчества і рунічних написів. Відкриття старослов’янських рунічних написів було постійним бажанням Вагилевича, яке завжди хвилювало його душу і наводило на фантастичні мрії. Чуючи розповіді про печери в скелях Карпатських гір, він давно мріяв про відкриття пам’яток давнього язичницького культу: язичеських ідолів, капищ або жертовників та написів на них. Читання подорожей по Сходу і Індії, постійні заняття та роздуми про рунічні і клиновидні написи підстьобували його запальну уяву. Але у нашому студентському гуртку ми не задовольнялися теоретичними розмірковуваннями, вимагали, щоб аргументація була підтверджена фактами. І Вагилевич, щоби уникнути насмішок, в один прекрасний ранок вирушив у дорогу для дослідження своїх любимих старожитностей.”

Також Яків Головацький згадує, що через два тижні Вагилевич повернувся до Львова, сповнений радості від того, що відкрив у скелях доісторичні пам’ятки, а на їхніх стінах – стародавні рунічні написи. Він показував копії знайдених ним написів, до прочитання яких не змогли віднайти ключа, адже його знаки не відповідали жодним відомим системам письма. Із захопленням розповідав про свої відкриття, викликавши інтерес у всіх львівських літераторів.

Микола Бандрівський припускає, що якби сьогодні взятися до розшифрування цих наскельних карпатських рун за сучасними методиками, можна було б надати відповіді на ці загадкові письмові знаки.

“Які результати ми б отримали? Кельти, готи, давні слов’яни чи, можливо, хтось зовсім інший і з дуже далеких країв?” – запитує історик.

Ця знахідка залишає багато запитань, які, можливо, колись знайдуть свої відповіді. Сучасні дослідження можуть відкрити нові сторінки в історії наших предків та їхніх культурних практик.