У джунглях Панами зародилася химерна мавп’яча традиція: чому капуцини викрадають малят у диких сусідів

Учені виявили дивну та небачену раніше поведінку серед білоликих капуцинів у Панамі: мавпи регулярно викрадають дитинчат у представників іншого виду — ревунів. Вчені не можуть пояснити мету таких викрадень – агресія, цікавість чи спроба “усиновлення”?

Дослідження опубліковано у науковому журналі Current Biology (CurBio).

Незвичайну й потенційно унікальну форму поведінки зафіксували біологи в Панамі: білолиці капуцини (Cebus capucinus) регулярно викрадають дитинчат у представників іншого виду — мавп-ревунів. Це явище дослідили науковці з Каліфорнійського університету у Берклі та Інституту Тропічних досліджень Смітсонівського інституту. Їхнє дослідження нещодавно опубліковане в журналі Current Biology.

За 10 років польових спостережень дослідники задокументували щонайменше 9 спроб капуцинів викрасти або викрали дитинчат у чорних ревунів (Alouatta palliata). В п’яти з цих випадків дитинчата загинули, що викликає особливе занепокоєння в науковців. Таку поведінку вважають новою та незвичною — раніше нічого подібного в приматів за межами міжвидової агресії не спостерігалося.

Не заради їжі
Ключова деталь: білолиці капуцини не з’їдають дитинчат. У більшості випадків їхня поведінка не має ознак хижацтва. Деякі молоді особини навіть намагалися «доглядати» викрадених малюків, облизуючи або тримаючи їх. Це виключає просте пояснення, як-от полювання чи брак харчів.

Науковці припускають, що це може бути проявом соціальної або «культурної» поведінки — навички чи звички, що передаються від однієї особини до іншої всередині групи. Така поведінка — рідкісне явище в дикій природі й свідчить про високий рівень соціального навчання у цих мавп.

Культура чи агресія?
Авторка дослідження Ліліан Сан-Роман-Хіменес зазначає, що цей феномен має риси «культурної інновації». Вона підкреслила: у групах, де вперше зафіксували подібні випадки, згодом інші члени спільноти починали повторювати поведінку. Це говорить про внутрішньогрупове навчання — ознаку «соціального розповсюдження».

Учені не виключають, що така поведінка може бути формою міжвидової конкуренції або ж демонстрацією домінування.

Чому це важливо
Це відкриття розширює уявлення про складність поведінки приматів, зокрема про здатність до формування «традицій», що не мають прямої біологічної вигоди. Аналогічні культурні патерни досі спостерігалися переважно у шимпанзе або орангутанів, але не в менш досліджених капуцинах.

Вчені закликають до подальших спостережень, щоб зрозуміти, чи є це локальним феноменом, або ж така “традиція” поширюється далі. Якщо останнє — ми можемо бути свідками рідкісного випадку зародження нової культурної поведінки у дикій природі.