Секрети краси Стародавнього Єгипту: якими були жінки, що підкорювали фараонів

Єгипет завжди славився своєю багатою та унікальною культурою, яка залишила людству безліч артефактів та джерел, що дозволяють вивчити різні аспекти життя тих часів. В цій найзагадковішій і найтаємничішій країні існував і свій ідеал жіночої краси.

Про це пише YSTNews.

Так, тема жіночої краси в Стародавньому Єгипті активно вивчалась і описувалась багатьма дослідниками, археологами та істориками культури.

Серед них можна виділити кількох відомих авторів:

• Захі Хавасс — відомий єгиптолог, який писав про культуру та історію Стародавнього Єгипту, в тому числі й про уявлення єгиптян про красу;
• Томас Шелл — автор робіт, що стосуються археології та культури Стародавнього Єгипту;
• Тімоті Міддлтон — історик і дослідник культури Стародавнього Єгипту, який також вивчав образи жінок у мистецтві та уявлення про жіночу красу.

Ці та інші дослідники зібрали величезну кількість матеріалів та артефактів, які дозволяють сьогодні зрозуміти, як у Стародавньому Єгипті ставилися до краси та зовнішнього вигляду жінок.

Отож, у Стародавньому Єгипті поняття краси мало свої унікальні особливості, які відрізнялися від сучасних уявлень.

Бездоганна шкіра

У Стародавньому Єгипті світла бездоганна шкіра вважалася втіленням краси. Жінки докладали всіх зусиль, щоб захистити свою шкіру від палючого сонця. Тому використовували суміші, приготовані з таких інгредієнтів, як мигдальне масло та мед, щоб зберегти блідий колір обличчя.

Обов’язково пишна зачіска

Любили єгиптянки і пишні зачіски. Щоправда, замість того, щоб природним чином відрощувати волосся, вони робили простіше: голилися налисо, а на голову одягали перуки з вовни. Щоб збільшити зачіску, одну перуку нерідко вдягали на іншу. Найчастіше наносили на них ароматичні олії, щоб приємно пахнути. Перуки носили не тільки знатні особи, а й прості люди, щоправда, їх “волосся” мали бути “скромнішими”.

Жінка з елементами зеленого

У Стародавньому Єгипті був модний зелений колір. Жінки навіть займалися манікюром. Так-так, робили вони це зеленою фарбою з розтертого малахіту. Цікаво й те, що фарбували не лише нігті, а й ступні ніг. Це вважалося гарним. Крім того, жінки Стародавнього Єгипту виділяли зелено-синьою фарбою вени на шиї та скронях. А очі підводили косметикою із вуглекислої міді, подовжуючи контур до скронь.

Носили прозорий одяг

Одяг єгиптянок був прозорим. При цьому спідниця почесних жінок настільки щільно облягала ікри, що хода ставала повільною і величною. Груди у єгиптянок часто оголювали, але ніколи спеціально не підкреслювалися.

До речі, престижні та елітні представниці суспільства, як-от дружини фараонів і знатні жінки, носили розкішний одяг і прикраси з дорогоцінних металів та каменів, що символізувало їхній статус.

Висока і з великими очима

Ідеалом жіночої краси в Стародавньому Єгипті вважалася висока, струнка брюнетка з широкими плечима, плоскими грудьми та довгими ногами. Жінки прагнули ідеалу жіночності та грації. Вони приділяли особливу увагу своїй фігурі і намагалися підкреслити її переваги. Зображення жінок часто демонструють витончені форми та пропорційну статуру. Риси обличчя древньої єгиптянки були тонкі, особливо виділялися очі. Ідеальною формою яких вважалася мигдалеподібна — її дівчата намагалися підкреслити.

Дівчина, яка знає про епіляцію

Дівчина, яка претендує на звання ідеалу краси, неодмінно мала мати гладку шкіру на тілі — на неї не було жодної волосинки. Для цього єгиптянки використовували воскову епіляцію, після чого зволожували шкіру оліями та пахощами. Водночас мешканки Стародавнього Єгипту активно використовували білила, які надавали темній шкірі, що засмагла, модний світло-жовтий відтінок.

З дитячими рисами обличчя

Ще однією особливістю ідеалу краси в Стародавньому Єгипті була неотенія — прагнення до збереження дитячих рис у дорослих жінок. Для цього єгиптянки фарбували щоки та губи соком ірису, який надавав обличчю свіжості та дитячого рум’янцю.

Внутрішня краса жінки

Хоча зовнішня краса, безумовно, цінувалася в Стародавньому Єгипті, внутрішня мала не менше значення. Доброта, мудрість і щедрість вважалися якостями справді гарної людини.