Вчені шоковані: на дні океану виявлено “загублене місто” з уламками давньої цивілізації

На заході від Серединно-Атлантичного хребта, у пітьмі океанських глибин, група вчених за допомогою дистанційно керованого апарата несподівано натрапила на вражаючий ландшафт: вузькі, ніби зубчасті, карбонатні вежі здіймаються над морським дном, створюючи ілюзію руїн первісної культури, прихованої під товщею води.

Приголомшливі знахідки

Як повідомляє видання Science Alert, це так зване «загублене місто» було вперше зафіксовано лише у 2000 році. Однак віком ця гідротермальна зона перевищує 120 тисяч років, а можливо, навіть значно старша. Розташоване воно на глибині понад 700 метрів і вважається одним із найстабільніших природних утворень, де постійно взаємодіють геологічні процеси та життя.

Як працює екосистема?

Унікальність цього гідротермального поля полягає в хімічній реакції між мантійними породами та морською водою. В результаті утворюються водень, метан та інші гази, що живлять специфічні спільноти організмів, які обходяться без кисню та фотосинтезу. Там господарюють хемосинтезні мікроорганізми, котрі переробляють вуглеводні, а навколо «димарів» формуються колонії равликів, ракоподібних і навіть більших тварин — крабів, морських їжаків, креветок та вугрів.

Наукові відкриття

У 2024 році міжнародна експедиція провела рекордне буріння, витягнувши зразок керна. Аналіз мінерального складу показав умови, дуже подібні до тих, в яких могло зародитися життя на нашій планеті мільярди років тому. Мікробіолог Вільям Бразелтон підкреслив, що цей комплекс є чудовою моделлю потенційних екосистем на крижаних супутниках Юпітера та Сатурна — Європі та Енцеладі — а також, можливо, в давньому підземному океані Марса.

Чим воно вирізняється?

• Не потребує магматичного тепла — джерелом енергії є взаємодія гірських порід із водою.
• «Димарі» виділяють у ~100 разів більше водню та метану, ніж інші відомі гідротермальні утворення.
• Будівлі з карбонатів — величніші та стійкіші: окремі споруди сягають понад 60 метрів заввишки.

Наймасштабніший моноліт було названо на честь Посейдона — він підноситься над морським дном майже на 60 метрів. Поруч розташовані менш активні «димарі», з котрих повільно витікає мінералізована рідина, формуючи фантастичні карбонатні нарости, схожі на витягнуті пальці.

Загроза руйнування

Хоч «загублене місто» довгі тисячоліття захищало забуття, нині йому загрожує інтерес до освоєння корисних копалин. У 2018 році Польща отримала ліцензію на розвідку родовищ у цьому районі. Вчені застерігають: навіть незначне механічне втручання чи хімічне забруднення здатні порушити крихкий баланс екосистеми, яка розвивалася мільйони років.

Тепер, коли увага до цього підводного дивовижного об’єкта зростає, важливо запровадити суворі заходи охорони, аби врятувати його для майбутніх поколінь.