Сахара приховує секрети: дослідження ДНК розкрило давню людську ізоляцію в Африці

Сучасна пустеля Сахара – одне з найсуворіших місць на планеті. Однак ще 7 тисяч років тому вона була зеленою, родючою територією з озерами, болотами та саванами. Стали відомі неймовірні факти про мешканців цієї “зеленої Сахари”.

Так, нове дослідження, опубліковане в Nature, показало, що жителі “зеленої Сахари” були частиною унікальної та ізольованої людської популяції, яка існувала у Північній Африці протягом тисячоліть.

Команда вчених з Інституту еволюційної антропології Макса Планка та університету Сапієнца в Римі проаналізувала ДНК двох жінок, похованих у скельному укритті Такаркорі на південному заході сучасної Лівії . Ці останки відносяться до середини так званого гумідного періоду Сахари – часу, коли клімат регіону був сприятливим для життя.

Генетичний аналіз показав, що жінки з Такаркорі найближче до мисливців-збирачів, які мешкали на території Марокко близько 15 тисяч років тому. Це вказує на існування в регіоні стійкої північноафриканської лінії, яка мало поєднувалася з іншими групами — як африканськими, так і близькосхідними.

Дивно, що за майже повної ізоляції в ДНК виявлено слабкі сліди контактів із людьми з Леванту, включаючи неандертальські гени. Це означає, що обмін відбувався, але у дуже обмежених масштабах. Південні популяції Африки неандертальської домішки майже не мають, що підтверджує: Сахара була серйозним бар’єром для міграцій.

Автори зазначають, що саме природні особливості регіону — болотисті ділянки, гори та водоймища — могли перешкоджати активному переселенню людей і цим сприяти формуванню відокремлених спільнот.