Найдавніші людські кістки, виявлені в Японії, виявилися рештками зовсім не людини

У 1950-х роках під час розкопок поблизу міста Тойохасі в центральній частині Японії археологи натрапили на дві фрагментарні кістки — плечову та частину стегна. Спочатку їх віднесли до найдавніших людських решток на архіпелазі й оцінили вік знахідки приблизно в 20 000 років. Інформація швидко поширилася і увійшла до наукового надбання країни як одна з найважливіших уявних ланок раннього заселення регіону Homo sapiens. Розповідають в Glass Almanac.

Сумніви в походженні кісток

Проте наприкінці 1980-х окремі дослідники висловили скепсис: чи дійсно знайдені рештки належать до людського скелета? Через відсутність достатньої анатомічної бази та технологічних засобів того часу вчені не могли впевнено ідентифікувати походження кісток.

Роль сучасних методів дослідження

Нова хвиля інтересу до загадки Тойохасі виникла завдяки втіленню КТ-сканування, 3D-моделювання високої роздільної здатності та цифрової мікроскопії. Команда на чолі з Геном Суєю з Токійського університету детально вивчила внутрішню будову фрагментів під мікроскопом і порівняла їх зі зразками різних видів.

В результаті було встановлено, що колись кістки належали бурому ведмедю (Ursus arctos), який мешкав на цих територіях близько 20 000 років тому. Морфологічний аналіз показав характерні ведмежі ознаки, що остаточно спростувало людську ідентифікацію.

Наслідки для археології Японії

Після дискваліфікації «тойохаських» залишків увага перейшла на інші археологічні об’єкти. Зокрема, фрагменти скелета біля Хамакіти віком 14 000–17 000 років тепер вважають найстарішими людськими кістками в Японії. Ще давніші свідчення людської діяльності — крем’яні знаряддя та побутові артефакти близько 32 000 років — знайдені на островах Рюкю.

Помилки і відкриття в палеоантропології

Ситу­ація з Тойохасі не є поодинокою: у 1990-х роках на Алясці фрагмент кістки спершу вважали ведмежим, а потім з’ясували, що він належить жінці з корінних індіанців віком понад 3000 років. Подібні невідповідності здебільшого спричинені обмеженнями попередніх методів аналізу й фрагментарністю матеріалу.

Сучасні технології, що дозволяють досліджувати мікроструктури, створювати 3D-моделі та порівнювати з великими цифровими базами, дають змогу відокремлювати факти від інтерпретацій і значно уточнювати реконструкцію давньої історії людини та фауни.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Що було на місці Києва до Київської Русі: історик розкрив секрет
• Людство почне вимирати у найближчі 80 років: заява вченого з Великобританії
• Науковці відкрили новий вид динозаврів: «Дракон-принц Монголії» родич відомого Тиранозавра рекса