В Україні знайдено унікальний золотий медальйон з давнього скарбу Київської Русі

Нещодавно працівники Національного музею історії України відкрили для відвідувачів рідкісний золотий медальйон, знайдений у складі одного з найбагатших скарбів середньовічної Русі. Про цю сенсаційну знахідку повідомили на офіційній сторінці музею у Facebook.

Відкриття і історія зберігання

Сам скарб було виявлено ще 1900 року неподалік села Сахнівка на території сучасної Черкащини. Основну частину дорогоцінностей придбав відомий київський меценат і колекціонер Борис Іванович Ханенко. Сьогодні всі артефакти, серед яких особливо вирізняється цей медальйон, зберігаються під опікою Національного музею історії України.

Склад скарбу

До скарбу входили численні прикраси, серед яких – чотири золоті медальйони з вставками перегородчастої емалі. На цих пластинах зображені Ісус Христос, Богородиця, Іоанн Предтеча й архангел. Вважають, що медальйони колись становили єдиний ансамбль – зображення Деїсу, який належав до князівської убори.

Подібні прикраси історично називали «бармами» – за аналогією з пізнішим опліччям у царських шатах. Однак розбіжності в розмірах і стилі оправи свідчать, що емалеві пластини могли спочатку бути окремими й лише згодом отримати золоту рамку.

Опис медальйона

Один із менших медальйонів прикрашений вставною пластинкою з Богородицею поясного типу. Фігура Діви повернута ліворуч, голова злегка нахилена, погляд спрямований до центральної постаті Христа. Богородиця вбрана в синій мафорій, під яким проглядає червоний чепець, а складки на плащі вимальовано дуже жваво.

На чолі та плечах Матері Божої видно стилізовані хрести, що символізують її непорочність до, під час і після народження Христа. Напис «Μ–Ρ» і «ΘΥ» із титлами є скороченням грецьких слів «Μητηρ Θεου» («Мати Божа») і виконані в діакритичній манері, ближчій до латинської традиції.

Чому емаль особлива?

Традиційно домонгольська іконографія Богородиці на Русі використовувала синій та пурпуровий кольори. У сахнівському медальйоні ж зустрічаємо рідкісний для того часу червоний чепець і поручі. Таке поєднання зустрілося здебільшого в західноєвропейському мистецтві – зокрема у Венеції чи на Сицилії.

Саме латинські та грецькі елементи в написах і стилістиці емалей вказують на майстерню, ймовірно споріднену із середовищем Південної Італії або Венеції, де в XII–XIII ст. популяризували червоне забарвлення на зображеннях Богородиці.

Таким чином, золотий медальйон із колекції Національного музею історії України – не лише витончений приклад середньовічного ювелірного мистецтва, а й безцінний доказ активних культурних контактів Русі з Західною Європою. Побачити цей шедевр можна в постійній експозиції музею.