Ультрафіолетові спостереження відкрили гігантську хмару біля Сонячної системи: що відомо

Нещодавно астрономи виявили масивну молекулярну хмару, названу Еос (Eos), на відстані приблизно 300 світлових років від Землі. Це відкриття стало можливим завдяки спостереженням у далекому ультрафіолетовому спектрі, що дозволило виявити цю хмару, яка раніше залишалася невидимою для традиційних методів спостереження. ​

Робота опублікована в журналі Nature Astronomy .

Нова хмара, названа “Еос” на честь грецької богині зорі, складається в основному з молекулярного водню – основного будівельного елемента зірок та планет. Відкриття стало першим випадком, коли молекулярну хмару вдалося виявити за допомогою випромінювання у далекому ультрафіолетовому діапазоні електромагнітного спектру.

Традиційно молекулярні хмари виявляють сигналами молекул чадного газу (CO) в радіодіапазоні або інфрачервоному світлі. Проте команда під керівництвом Блейкселі Беркхарт уперше застосувала метод пошуку флуоресценції молекулярного водню у далекому ультрафіолеті. Хмара буквально «світиться у темряві», що дозволило виявити її там, де інші методи були безсилі.

Дані були отримані за допомогою спектрографа FIMS-SPEAR на південнокорейському супутнику STSAT-1. Хоча інформацію було викладено у відкритий доступ лише у 2023 році, вона вже призвела до сенсаційного відкриття.

Хмара “Еос” знаходиться на краю так званого Локального міхура – гігантської області розрідженого газу, що оточує нашу Сонячну систему. За оцінками, його маса становить близько 3400 мас Сонця, яке видимий розмір на небі простягається майже на 40 діаметрів Місяця. Вчені припускають, що за шість мільйонів років хмара випарується.

Важливо, що «Еос» безпечний Землі і є найцінніший об’єкт вивчення процесів формування зірок і планетних систем. Дослідження хмари допоможуть краще зрозуміти, як міжзоряна речовина перетворюється на нові сонячні системи.

Цікаво, що водень в «Еосі» сформувався після Великого вибуху і мандрував 13,6 мільярда років, перш ніж стати частиною цієї хмари. Відкриття стало несподіванкою навіть самих дослідників: раніше вважалося, що молекулярний водень неможливо безпосередньо спостерігати подібним способом.

Основні характеристики хмари Еос:

• Масивність: приблизно 3 400 разів більша за масу Сонця.​
• Розміри: у небі займає площу, еквівалентну 40 повним Місяцям.​
• Розташування: на межі так званої Локальної бульбашки — великої газової порожнини, що оточує Сонячну систему. ​
• Форма: має серпоподібну структуру.​
• Доля: за оцінками вчених, хмара поступово випаровується і зникне приблизно через 6 мільйонів років.​

Хмара Еос є однією з найближчих до Сонячної системи відомих зіркоутворюючих структур. Її вивчення надає унікальну можливість дослідити процеси формування зірок у нашому космічному оточенні. Виявлення Еос також демонструє ефективність використання ультрафіолетових спостережень для виявлення подібних об’єктів, які можуть залишатися невидимими в інших діапазонах електромагнітного спектру. ​

Це відкриття відкриває нові перспективи для розуміння процесів зореутворення та еволюції міжзоряного середовища поблизу нашої Сонячної системи.