На найдавнішому кладовищі світу знайдено останки дитини-гібрида: що з’ясували вчені

Дослідники з’ясували, що приблизно 100–140 тисяч років тому в Леванті з’явилася одна з перших зафіксованих практик поховання померлих – свідчення важливого кроку в культурному та соціальному розвитку давніх людей. На одному з таких некрополів, розташованому в печері Схул на території сучасного Ізраїлю, вчені виявили останки дитячого скелета, у якому поєдналися риси неандертальців і Homo sapiens, пише IFL Science.

Перші дослідження черепа та щелепи маляти (ймовірно, дівчинки 3–5 років) датували бронзовим віком близько 140 тисяч років і виводили його на «перехідну фазу» між архаїчними людьми та сучасними Homo. Згодом скелет було зараховано до «анатомічно сучасної людини», проте згодившись на цю класифікацію, учені не могли пояснити деякі морфологічні особливості, що нагадували неандертальські.

Щоб прояснити історію поховання, команда під керівництвом палеоантропологині Анн Дамбрікур Малассе застосувала комп’ютерну томографію черепа та створила детальну 3D-модель лабіринту внутрішнього вуха. Аналіз засвідчив: задня частина мозкового відділу типова для Homo sapiens, водночас форма нижньої щелепи та розташування зубів поєднують неандертальські риси з характерною сучасній людині внутрішньовушною структурою.

«Ми питаємо себе, які саме дорослі громади обрали цю дитину, чий генеалогічний профіль виходить за межі одного виду», – коментує Дамбрікур Малассе. Порівнюючи кістковий лабіринт з іншими давніми гомінідами (неандертальцями з Європи та ранніми Homo sapiens — кроманьйонцями), науковці дійшли висновку: цей зразок найкраще ідентифікувати не як представника одного з відомих видів, а як носія змішаного спадку древньої популяції Схул.

Відкриття підкреслює, що вже у середньому палеоліті левантійські спільноти були генетично та культурно різнорідними. Найдавніші поховальні обряди, судячи з усього, не належали виключно Homo sapiens або неандертальцям, а могли включати гібридні групи, здатні до символічного мислення та емпатичних практик.

Утім багато питань лишаються без відповіді. Які ще гілки роду Homo співіснували в Леванті? Чому досі не знайдено стародавніх неандертальських решток у цьому регіоні? Дамбрікур Малассе висуває також гіпотезу про існування невідомого архаїчного гомініда, котрий мешкав тут до приходу перших Homo sapiens і міг мати морфологічні ознаки, близькі до неандертальських.

Таким чином, скелет дитини із Схул стає ключовим артефактом у вивченні ранніх поховань, еволюційних контактів між видами та зародження символічної культури – ілюстрацією того, що наша історія є значно складнішою, ніж поділ на «сучасних» і «архаїчних» людей.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Українців обманюють про вік Києва: історик розсекретив справжню дату заснування столиці
• Ким насправді були предки українців та коли з’явились росіяни: секрет розкрито
• Хто насправді придумав назву річки Дніпро та що вона означає: вас здивує відповідь